Треба проявляти до пацієнта емпатію та розуміння. Успішний кейс з імунізації Рівненського ОЦКПХ

2024 | 23 Кві | 19:20

Вийшла в нас дуже цікава розмова з паном Сафоновим Романом Валерійовичем, генеральним директором ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”, який поділився з нами своїм НЕУСПІШНИМ кейсом, завдяки якому, за його словами, він позбавився певних ілюзій щодо власної обізнаності й вмінь та переосмислив підходи до роботи. Цікаво? – Нам також. Читайте із задоволенням та переймайте досвід – для цього і був створений даний проєкт з керівниками обласних ЦКПХ.

Назвіть один успішний кейс з напрямку “імунізація”, яким Ви пишаєтесь як керівник ЦКПХ?

Запитувати про успіхи людину, яка завжди незадоволена результатом, – річ невдячна. Пишатися досягненнями як керівник ЦКПХ не можу, бо ця сфера – завжди результат командних зусиль. Завжди. Тому не сприймайте за удавану скромність. Скоріше, можу пишатись провальним (зовсім не іронізую) кейсом. Бо саме він змусив позбавитись певних ілюзій щодо власної обізнаності та вмінь, переосмислити підходи до роботи.

Ще до повномасштабного вторгнення, восени 2021 року, Рівненщина мала спалах поліомієліту. За умов спалаху кожен день на вагу золота. Ми поставили за мету за тиждень охопити вакцинацією понад  2/3 дітей певної вікової категорії.  Але на нас чекав повний провал: за 10 днів роботи шести мобільних бригад досвідчених медиків не вдалося захистити й половину дітей територіальної громади, де був зафіксований спалах.

Зіграла низка чинників: від чергової хвилі підйому захворюваності на ковід, коли кожна четверта дитина лежала вдома з ознаками ГРВІ, до консенсусу в ігноруванні певною релігійною спільнотою вакцинальних активностей. Я захоплююсь історією релігій, тому зміг переконати таких членів громади, що поняття «відмови за релігійними переконаннями» глибоко хибне, не існує світових релігій, які б мали негативну позицію щодо вакцинації. Правда, від того, що зі мною швидко погодились і переформулювали причину відмови як  «особисті переконання», ситуація не покращилась.

75% охоплення  ми досягли лише тижні за три, а до кінця року не дотягнули навіть до 90%. Випробовували різноманітні підходи: від звернень до соціальних служб щодо позбавлення батьківських прав  до заохочень відвідати заклад охорони здоров’я у вигляді медичних обстежень вузькими спеціалістами. Експериментували і вчились. Подвірні обходи нас навчили, що демографічні дані навіть невеликої громади – річ дуже ненадійна (за ситуацію натепер взагалі мовчу). Проте ковідні обмеження грали на нашому боці, і спалах не поширився.

Але крига скресла: жодних несприятливих подій під час масової вакцинації не було, страхи батьків-відмовників розвіялись, і процес з року в рік пішов по висхідній. 

Для ефективного впровадження програм із вакцинації велику роль відіграє адаптивність та здатність до управління ризиками. Наша щоденна робота — партнерство з медиками, комунікація з населенням у віддалених громадах, впровадження практики виїзних вакцинацій мобільними бригадами, співпраця зі ЗМІ. Враховуючи різноманітність думок та потреб населення, для популяризації вакцинації серед широкої аудиторії використовується й творчий підхід. Він сприяє підвищенню прихильності до  вакцинації та забезпечує комфортну атмосферу для пацієнта, зменшує стрес та побоювання, пов’язані з процедурою щеплення. Це стосується виїздів у віддалені територіальні громади, де надання медичних послуг не обмежується введенням щеплення — колеги спілкуються з батьками, шукають методи заохочення для дитячого населення, виявляють потреби та запити кожної громади, аби змінювати підходи до імунопрофілактики.

Чи є цей кейс важливим для населення всієї області? Як Ви вважаєте?

Агресія рф дещо загальмувала масштабування вакцинальної кампанії проти поліо на теренах усієї області, але ми таки багато зробили. Як позитивний, так і негативний досвід став у пригоді: виявлення проблем та недоліків у програмах вакцинації, пошук слабких місць у системі (недостатня комунікація, обмежені ресурси, недосконала нормативно-правова база) спонукають до змін. Ми прагнемо до підвищення громадської участі й підвищення рівня свідомості щодо вакцинації. 

Натомість, важливим, на мій погляд, є не локальний кейс, а системний підхід до проблеми.

Міністерству охорони здоров’я України, завдяки постійній допомозі міжнародних партнерів,  вдалося забезпечити пункти щеплень новітнім обладнанням, вдосконалити логістику вакцин та наблизити послуги до пацієнтів із найвіддаленіших регіонів. Це значний прогрес у програмах імунізації. Про профілактику часто згадують, коли вже пізно, натомість ми намагаємося показати людям, що медицина в Україні розвивається, а запобігти вакцинокерованим інфекціям можна швидко й на безоплатній основі. Чим більше людей отримують позитивний результат від щеплень, тим більше наукових доказів буде накопичуватися щодо ефективності імунізації та її впливу на громадське здоров’я.

Що може спонукати громадян до активної участі в діалозі, сприяти поширенню інформації та підвищенню освіченості про вакцини? Спільні проблеми й ризики у сфері громадського здоров’я — пандемія ковіду, спалахи інфекційних хвороб тощо. Українцям завжди ніколи думати про своє здоров’я, але досвід COVID-19 вказує на те, що ми вміємо діяти злагоджено й дбати про себе в умовах, коли є ризики захворіти. 

Чи зіткнулися Ви з труднощами, аби реалізувати цей кейс? Якщо так, то з якими, і як Ви їх долали? Поділіться, будь ласка, цим досвідом.

Важливо пам’ятати, що один в полі не воїн — успіх у цій справі залежить від командної роботи, включно з залученням медиків, освітян, лідерів думок, співробітництвом з різними секторами суспільства та активною підтримкою громади. Робота у сфері імунопрофілактики вимагає вміння адаптуватися до обставин, швидко реагувати на виклики, знаходити рішення в умовах невизначеності та впроваджувати корективи до стратегій, які не приносять очікуваних результатів.

З поширенням освіти та прогресом науки дедалі більше людей почали свідомо ставитися до стану свого здоров’я, але соцмережі стали платформою для антивакцинальних рухів і публічного поширення неправдивої інформації, теорій змов та міфів. Задля подолання труднощів у комунікації з певними верствами населення ми налагоджуємо системну роботу в кількох напрямках — зустрічі з лідерами громад, що вагаються з приводу вакцинації, поширення інформації про спеціалізоване холодильне обладнання, за допомогою якого ми зберігаємо вакцини, співпраця з медиками.

Які управлінські якості стали Вам у нагоді для того, аби подолати виклики на шляху до реалізації кейсу, і чому Ви навчилися?

Це, насамперед, лідерство, стратегічне планування та вміння мотивувати співробітників до досягнення спільних результатів. На Рівненщині у 2023 році  в охопленні вакцинацією з  усіх керованих інфекцій  спостерігалась позитивна динаміка. Суттєва і виразна динаміка. Щобільше, показники були найкращими за останні півтора десятка років. Чи мене це тішить? Анітрохи.  На жаль, по багатьох позиціях ми не досягли рекомендованих ВООЗ показників. Хоча ресурсів було витрачено немало. Головне, як я казав,  інше – а саме вибудувана ефективна система, що забезпечувала б сталість прогресу. Насправді  міжнародними донорами в стислі терміни в Україні реалізовані революційні речі.  Але система все ще на стадії формування. Найменше послаблення уваги до питання імунізації населення — і повернемося до базового рівня. В таких умовах керівник повинен розуміти глобальну картину та визначати ефективні шляхи досягнення поставлених цілей. Ми постійно аналізуємо ситуацію, визначаємо пріоритети та розподіляємо ресурси. Не завжди все йде за планом, але зараз значна частина медичної спільноти, здається (чи хочеться так вважати),  завдяки інтенсивним тренінгам, стимуляції професійного розвитку, вже позбавилась низки «дрімучих» переконань. Хоча в мене ще немає відчуття повної залученості до загальної роботи та відданості доказовим твердженням у сфері імунізації.

Що б Ви побажали іншим керівникам ЦКПХ, аби успішно лупати сю скелю далі?

Моя порада керівникам — бути відкритими до новаторських ідей та ініціатив, створити широку мережу підтримки та співпраці для досягнення високих показників охоплення щепленнями. Важливо забезпечити належну підтримку та навчання медичного персоналу, оскільки вони є ключовими фігурами у програмі імунізації. На рівні держави потрібно вибудовувати дієві механізми  впливу, починаючи із законодавчого рівня. На рівні керівників установ не боятися впроваджувати нові технології та підходи, бути відкритими до ідей, які можуть покращити ефективність імунопрофілактики. 

Для керівника важливими є здатність до управління ризиками (передбачати можливі проблеми та управляти кризовими ситуаціями) та вміння ефективно використовувати ресурси, аби досягти очікуваних результатів, оптимізуючи витрати.

Ми можемо довго говорити про лідерство, успіх, експертність, але достатньо почати з простого — навчитися проявляти до пацієнта емпатію та розуміння, аби побудувати довіру та підтримку навколо програми імунізації.

P.S. Насамкінець. Я люблю людей. Навіть коли дратуюсь – люблю. Інакше б не займався тим чим займаюсь. І оптимістично дивлюсь на цивілізаційні перспективи наших сіл і України в цілому. Саме це дає силу для щоденної роботи, – Роман Сафонов, генеральний директор ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”

Роман Сафонов, генеральний директор ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”

Інтерв’ю підготовлено з нагоди Європейського тижня імунізації-2024 в межах спільного проєкту Національного порталу з імунізації з обласними центрами контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ), який реалізується за підтримки Міністерства охорони здоров’я України.

Спілкувалася Ганна Лєснікова, контент-менеджерка Національного порталу з імунізації

Фото надані ДУ “Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» на запит редакції Національного порталу з імунізації