Міфи та правда про лихоманку. Роз’яснює сімейна лікарка Оксана Молода

2025 | 25 Лют | 20:15

Сезон грипу та інших ГРВІ продовжується, тож ми отримуємо численні запитання від читачів щодо правильної тактики під час підвищення температури до високих цифр. Розвінчати поширені міфи про лихоманку та розробити коректний алгоритм дій, якщо недуга застала вас вдома, редакції допомогла Оксана Молода – сімейний лікар, лікар-фтизіопульмонолог, експерт Національного порталу з імунізації, позаштатний експерт НСЗУ з питань туберкульозу. 

Лихоманка (тобто підвищення температури тіла вище 38 С) оточена безліччю міфів. Саме ці міфи заважають адекватно реагувати на підвищення температури тіла під час вірусних або бактеріальних захворювань та призводять до зайвих і навіть шкідливих дій. Тож аби розуміти, як діяти при лихоманці, перш за все необхідно подолати певні упередження щодо неї. 

Міфи про лихоманку: долаємо упередження 

Міф №1: при підйомі температури до певних цифр в організмі починається “згортання білків” і, відповідно, порушуються різноманітні біохімічні процеси. Насправді це зовсім не так. Підйом температури – це індивідуальна реакція організму, яка зазвичай є безпечною (про певні “червоні прапорці”, тобто ситуації, що вимагають негайного звернення за медичною допомогою, ми поговоримо нижче). 

Міф №2: якщо у дитини або дорослого холодні кінцівки під час лихоманки, то обов’язково потрібно розширювати судини для того щоб кров почала циркулювати у кінцівках знову. Насправді це не більше ніж міф. Патофізіологічно це просто розподіл кровообігу, коли під час підвищеної температури в першу чергу кровообіг централізується у таких великих потужних органах як серце, печінка, легені, мозок для нормального їх функціонування. Відповідно, судини шкіри кінцівок спазмуються, і це призводить до їхнього локального охолодження. Це не означає, що якщо у людини довгий час тримається підвищена температура, ми спостерігатимемо якісь ускладнення. Все одно кровообіг у кінцівках зберігається за рахунок глибоких судин, і нічого страшного не відбувається. Тому використовувати препарати, які розширюють судини, для того щоб повернути кровообіг у кінцівки абсолютно не варто. 

Міф №3: показником норми температури є виключно 36,6. Насправді у нас немає і не може бути точкових нормальних показників. Нормальні показники завжди коливаються в діапазоні від – до. Це стосується серцебиття, частоти дихальних рухів, і взагалі абсолютно будь-яких показників – і лабораторних, і клінічних. Температура не є виключенням з цього правила. Норма температури тіла у дітей до року – 35,5-37,5 С, у дітей старше року та дорослих до 65 років – 35,8 – 37,2 С, у дорослих старшого віку – 35,5-36,2 С, тому що сповільнюється обмін речовин і, відповідно, температура стає нижчою. 

Міф №4: при вірусній інфекції температура не підіймається вище певних цифр. Наприклад, багато хто вважає, що якщо температура вища за 38,5 С, то це обов’язково є ознакою бактеріальної інфекції. Це не є правдою, адже дуже багато вірусів також призводять до лихоманки. Наприклад, вірус грипу дає підвищення температури тіла до високих цифр: до 39, 40 та навіть 41 градуса С. Тож підвищення температури до певних цифр не є маркером “бактеріальності” або “вірусності” тієї чи іншої інфекції. Це просто індивідуальна реакція організму, і навіть в однієї й тієї ж людини одна й та сама інфекція у різні періоди часу може викликати різну температурну реакцію, що є абсолютною нормою. 

Міф №5: якщо температура тримається 3-4 дні, то потрібен прийом антибактеріального препарату. Це дуже шкідливий міф, який штовхає пацієнтів на прийом непотрібних їм ліків і в цілому сприяє підвищенню резистентності до антибактеріальних препаратів (простіше кажучи, все більше бактеріальних інфекцій будуть погано піддаватися лікуванню антибіотиками через зловживання ними). Тож важливо розуміти: тривалість температури та її цифри абсолютно не вказують на те, вірусна це чи бактеріальна інфекція. Деякі віруси дають хвилеподібний підйом температури: наприклад, в перші дні хвороби температура підіймається, потім настає період умовного благополуччя, а потім підвищення температури повертається. Так поводився, наприклад, класичний COVID-19 (штами до Омікрона). Також є віруси, що супроводжуються не лише респіраторними, але й кишковими розладами: вони можуть також викликати підвищення температури в перший день захворювання, потім настає “світлий проміжок” в кілька днів, а потім знову може підійматися температура. Це лякає пацієнтів та викликає певну настороженість стосовно приєднання бактеріальної інфекції. Насправді якщо в пацієнта температура тримається понад 3 доби на високих цифрах, то незалежно від його самопочуття бажано показатися лікарю. Лікар згідно з результатами фізикального огляду може запідозрити певну бактеріальну інфекцію – наприклад, стрептококову ангіну, пневмонію, гнійний отит – яка може потребувати призначення антибактеріальних препаратів, або за підозри на якесь інше захворювання скерувати пацієнта на додаткові лабораторні чи інструментальні обстеження. Але рушійною силою скерування на обстеження буде абсолютно не температура, а те, що лікар побачить при огляді. Сама по собі температура може триматися на достатньо високих цифрах і 5, і 7 днів, і це може бути абсолютно нормальною ознакою вірусної інфекції, яка не потребує призначення антибактеріальних препаратів. 

Як поводитись, якщо лихоманка застала вдома? 

В якому випадку маємо негайно звернутися за медичною допомогою?

В першу чергу орієнтуємось не на цифри на термометрі, а на загальний стан пацієнта. 

• Одним з маркерів поганого самопочуття є виражений інтоксикаційний синдром – тобто коли дитина або дорослий відмовляється від пиття. Акцентую увагу, що саме від пиття, а не від їжі, адже їжа не є основним необхідним компонентом під час хвороби, коли наш організм відволікається на імунну відповідь і не витрачає свою енергію на перетравлення їжі. Тому орієнтуємося якраз на відмову від пиття, тому що втрата рідини є критично важливою (і водночас коли ми не маємо достатнього наводнення пацієнта, то температура не може впасти). Тому якщо в людини виражений інтоксикаційний синдром, якщо вона дуже млява, якщо ми спостерігаємо втрату або потьмарення свідомості, то це є червоними прапорцями для того, щоб незважаючи на цифри температури, обов’язково звернутися до лікаря негайно. Також негайного звернення за медичною допомогою потребує лихоманка в дітей до 3 місяців незалежно від їхнього стану; лихоманка в дітей, що супроводжується судомами (якщо такий епізод стався вперше); лихоманка в дітей та дорослих, що супроводжується висипкою (особливо небезпечною є висипка, що нагадує синці або зірочки), сильним головним болем чи болем в животі, неможливістю зігнути шию, проблемами з диханням чи іншими симптомами серйозних захворювань.
• Якщо ж температура піднялася до будь-яких цифр, але при цьому загальний стан пацієнта умовно задовільний, то можна спокійно лікуватися вдома.  (Не забуваємо про те, що коли у людини є підвищення температури, то вона не може почуватися жваво і абсолютно активно. Тобто у будь-якому випадку спостерігатимемо зниження толерантності до фізичної активності, певну млявість та слабкість – але при цьому людина має залишатися в більш-менш задовільному стані). 

Як лікувати лихоманку вдома?

• За умови виникнення лихоманки в першу чергу не панікуємо. Дивимося на самопочуття пацієнта. Якщо лихоманка йому не заважає, що зазвичай буває при підйомі температури до 38,5, то ми можемо температуру не знижувати або ж використати виключно фізичні методи охолодження. Тобто розстібнути одяг та переконатися, що температура оточуючого середовища не вища за 20 градусів. Пам’ятаємо закони фізики: якщо температура навколишнього середовища занадто висока, то тіло просто не зможе віддати температуру в оточуюче середовище, яке в даному випадку має бути прохолоднішим. Тому не залазимо під ковдри, не намагаємось одягнутися якомога тепліше, а навпаки роздягаємось, відкриваємо вікна, провітрюємо, тобто нормалізуємо фізичні барометричні показники. Також, якщо це дитина, можна посадити її до ванни в теплу воду з поступовим її охолодженням (дорослому також можна, якщо це комфортно) – відповідно, також буде падати температура тіла. 
• Якщо ж температура пацієнта перевищує 38,5 С і є певний дискомфорт або ж пацієнт почувається погано навіть за низьких цифр – 37,5-38 С – то використовуємо жарознижувальний препарат. Допустимими у використанні як у дорослих, так і в дітей є група ібупрофену та парацетамолу/ацетамінофену. Наголошую, що використання будь-яких інших препаратів вдома недоцільне і навіть може нашкодити (особливо якщо мова йде про дітей). 
• Обов’язково пам’ятаємо, що не можна перевищувати добове дозування препарату, але можна перевищувати разове дозування препарату. Такі ситуації відбуваються, коли температура після прийому препарату піднімається швидше, ніж за 6 годин,  або якщо виникла блювота і є потреба дати ще одну пігулку. В такому випадку ми не боїмося перевищувати разову дозу, але при цьому не перевищуємо добову.
• Часто ставлять питання, чи потрібно чергувати ібупрофен та парацетамол? Насправді жодної причини для такого чергування препаратів нема і жодними вітчизняними чи світовими протоколами це не рекомендовано. 

Як розрахувати дозування жарознижувальних препаратів? 

Як розрахувати дозу ібупрофену? 

• Ібупрофен дозуємо з розрахунку 10 мг на кг маси тіла. Якщо мова за дитину, то існує певний “лайфхак”, як розрахувати кількість мілілітрів популярного сиропу на основі ібупрофену. Якщо це “звичайний” сироп, то вагу дитини ділимо на 2, якщо ж це сироп із позначкою “форте”, то вагу дитини ділимо на 4. Таким чином ми розраховуємо дозу сиропу для дитини вагою до 20 кг. 
• Якщо вага дитини більша за 20 кг, раціональніше переходити з сиропу на таблетовані форми, оскільки дитині з такою вагою ми вже можемо давати таблетку 200 мг, і цього буде достатньо для жарозниження. 
• Для дітей від 40 кг та дорослих разова доза ібупрофену становить 400-600 мг. В цьому випадку ми дивимося, скільки важить людина, не забуваючи за розрахунок 10 мг на кг. Звідси витікають найпоширеніші помилки в дозуванні препарату: коли, наприклад, доросла людина вагою понад 60 кг приймає пігулку ібупрофену 200 мг і каже, що температура в неї абсолютно не знижується. Це очікувано, оскільки це втричі менше необхідної дози – відповідно, людина не отримує бажаного жарознижувального або знеболювального ефекту. 

Як розрахувати дозу парацетамолу? 

• Парацетамол дозуємо з розрахунку 15 мг на кг маси тіла. Відповідно, ми можемо вагу дитини – знову ж таки до 20 кг – помножити на 0,6 і таким чином розрахувати необхідну кількість мл сиропу. 
• Якщо мова за дитину вагою вище 20 кг, то тут вже потрібна пігулка 250 мг. 
• Для дітей та дорослих з вагою вище 40 кг потрібна вже пігулка 500 мг (чи більше відповідно до ваги). Не забуваємо перераховувати дозу по вазі: якщо людина важить більше 70 кг, то разова доза вже буде 1000 мг, інакше ми не отримаємо жарознижувального ефекту,  а людина буде настрашена, що препарат не діє. Тож важливо ретельно перевіряти правильність дозування аби запобігти відсутності терапевтичного ефекту. 

Я прийняв жарознижувальний препарат у належному дозуванні. Проте температура все одно не знизилася до нормальної, а за кілька годин знову почала рости. Це нормально? 

Так. Важливо не очікувати, що під впливом жарознижувальних температура має стрімко впасти до умовної норми 36,6. Насправді таке раптове та значне зниження температури може бути навіть небезпечним. Існує два шляхи зниження температури тіла. Перший – критичне зниження, коли з високих цифр температура стрімко падає до умовних 36,6. Насправді це не корисно через потужне навантаження на серцево-судинну систему. Другий шлях зниження температури – так зване літичне зниження. Це поступове зниження температури щонайменше на один градус після прийому жарознижувальних препаратів, розрахованих по вазі. Це найбільш оптимальний шлях: коли, наприклад, з умовних 40 С після прийому ліків температура знижується на градус-півтора – до 39-38,5 С. Цього достатньо аби покращити стан пацієнта, дати змогу наводнити його, аби він прийшов до тями та трошки пожвавішав. І літичного зниження температури зазвичай абсолютно достатньо для досягнення цієї мети. Тому важливо розуміти, що ми не женемося за зниженням температури до умовної норми і тим більше – до підтримання її на умовно нормальних цифрах під час перебігу вірусної інфекції. Особливо це варто пам’ятати батькам маленьких дітей, а також тим, хто будь-яким шляхом хоче потрапити на роботу навіть під час хвороби. В такому випадку людина з високою температурою приймає жарознижуючий препарат та очікує, що та впаде і більше не підійматиметься. Проте температура, по-перше, не завжди знижується саме до бажаних 36,6, по-друге, за 2-3 години починає підійматися знову. І це є нормою! Ми маємо розуміти, що будь-яка вірусна інфекція запускає каскад реакцій – імунних, біологічних, фізичних – направлених на виведення збудника з організму людини. Температура – це одна з таких захисних реакцій. Відповідно, вона буде і має підвищуватися протягом активної фази будь-якої вірусної або бактеріальної інфекції. І нам абсолютно не варто очікувати, що під впливом жарознижувального температура стрімко впаде і підніматися більше не буде. Варто очікувати на певний період, коли температура буде рости попри те, що ми регулярно приймаємо жарознижувальні. І періоди умовної нормалізації температури можуть бути досить короткими. Це є не “червоним прапорцем”, а варіантом нормального перебігу вірусної інфекції. 

Тож пам’ятаймо: спокій та критичне мислення допоможуть уникнути зайвих дій та провести період захворювання якомога комфортніше. Будьте здорові! 

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації.

Матеріал підготовлено редакцією Національного порталу з імунізації в рамках реалізації меморандуму щодо спільних намірів з розвитку імунопрофілактики між МОЗ України, ЦГЗ України та ГС ‘Коаліція за вакцинацію’.