Вітряна віспа: “легка хвороба” зі складними наслідками. Роз’яснення лікарки-інфекціоністки

2026 | 30 Бер | 18:02

Вітряну віспу традиційно вважають “легкою хворобою”. Ба більше: радять перехворіти на неї в дитинстві. Але чи варто дослухатися до таких порад? Чим насправді небезпечна “вітрянка”? Та чи варто проти неї вакцинуватися? Про реальні ризики вітряної віспи розповідає експертка Національного порталу з імунізації Катерина Голінська – лікарка-інфекціоністка, епідеміологиня, тренерка Академії Сімейної Медицини України.

“Іноді доводиться чути від пацієнтів, що вітряна віспа – то “легка” дитяча інфекція. І що “краще” нею перехворіти в дитинстві.
Що ж варто знати за це інфекційне захворювання, аби не перебувати в тенетах брехні?
Вітряна віспа, або, як кажуть в народі, вітрянка, викликана вірусом герпесу 3 типу. Особливістю цього вірусу є те, що він персистує (тривало зберігається) в нервових клітинах та спинномозкових нервах. При зниженні клітинного імунітету може відбуватися реактивація інфекції та розвиток оперізувального герпесу.

Щорічно на вітряну віспу в Україні хворіє понад 150 тисяч людей. Ускладнення розвиваються в 1 хворого з 50. Частіше у вигляді енцефаліту та пневмонії. Летальність при вітрянці становить 2 випадки на 100 тисяч захворювань. У людей, які хворіють на лейкоз, відсоток летальності значно більший.

Інкубаційний період при вітрянці становить в середньому 14- 15 днів. Після продромального періоду на шкірі виникає висип, який часто супроводжує підвищена температура тіла. Період висипання триває близько 10 днів. Також можливі висипання на слизових оболонках. При їх наявності зростає ризик передачі інфекції.
До групи ризику щодо ускладнень належать хворі з порушеннями Т-клітинної ланки імунітету (онкогематологічні пацієнти, пацієнти після хіміотерапії, пацієнти, які отримують гормональну терапію у високих дозах). Також високий ризик розвитку ускладнень у пацієнтів після трансплантації кісткового мозку.
До ускладнень при вітряній віспі належить ураження нервової системи. Частіше це енцефаліт (близько 90% всіх неврологічних ускладнень).
Можливий розвиток і пневмонії. Частіше це спостерігається в дітей.

А що ж таке оперізувальний герпес і як він пов’язаний з вітряною віспою?
Оперізувальний герпес – це реактивація латентної форми 3 типу герпесу. Виникає в різні терміни від первинної інфекції (вітряної віспи).  Характеристеризується болючим висипом, переважно з однобічним поширенням. У пацієнтів з імунодефіцитом може бути і двобічне поширення висипу.
На жаль, неодноразово доводилося консультувати та лікувати пацієнтів з очними ускладненнями внаслідок оперізувального герпесу (кератитом, тобто запаленням рогівки). Це ускладнення трапляється тоді, коли герпетичний висип з’являється на обличчі та волосистій частині голови. Також можливе розповсюдження вірусу по внутрішньочерепних гілках трійчастого нерву. Тоді можливі сильні головні болі та параліч частини обличчя.

Діагностика вітряної віспи та оперізувального герпесу не складна. Лікування включає застосування специфічних противірусних препаратів. При оперізувальному герпесі – ще й застосування симптоматичної терапії.

Важливе місце в профілактиці вітряної віспи та оперізувального герпесу займає імунопрофілактика.
На українському ринку наявні дві вакцини проти цієї інфекції. Вакцинація показана для профілактики вітряної віспи від 12-місячного віку. Можна вакцинувати дітей з 9-місячного віку за особливих умов (наприклад, у випадку спалаху захворювання). Також вакцинація показана для неімунних осіб (тобто дітей та дорослих, які не хворіли на вітряну віспу і не вакцинувалися проти неї).

Вакцинація може проводитися і для контактних осіб – після контакту з джерелом інфекції – для попередження захворювання або ж полегшення його перебігу. Найбільш ефективною екстрена вакцинація проти вітряної віспи є протягом 3-х діб після контакту; також вона може бути ефективною, якщо проведена протягом 5-ти діб після контакту. Разом з тим, не кожен контакт із захворілим призводить до захворювання. Тож не протипоказано ввести вакцину й пізніше, ніж за 5 днів після контакту, аби сформувати імунітет до зустрічі з новими потенційними джерелами інфекції.

Також в світі існують вакцини від оперізувального герпесу (Зоставакс – жива вакцина, Шингрикс – нежива рекомбінантна вакцина). На жаль, в нашій країні ці вакцини наразі не зареєстровані. Але вакцинацію можна отримати в інших країнах.
Вакцинація зазвичай показана людям старше 50 років та імуноскомпроментованим особам після 19 років.

Бережіть себе та своїх дітей! Не ризикуйте їхнім здоров’ям і не відвідуйте “вітрянкові вечірки”. Краще вакцинуйте дітей та захистіть їх від цієї зовсім не ‘легкої’ хвороби”.

Підготовлено редакцією Національного порталу з імунізації в рамках реалізації меморандуму щодо спільних намірів з розвитку імунопрофілактики між МОЗ України, ЦГЗ України та ГС “Коаліція за вакцинацію”.