- Головна
- Експерти інтерв'ю
- Календар щеплень-2026: вакцинація проти поліомієліту. Роз’яснення експерта
Календар щеплень-2026: вакцинація проти поліомієліту. Роз’яснення експерта
1 січня 2026 року набув чинності оновлений Національний календар щеплень. Суттєві зміни в Календарі стосуються, зокрема, вакцинації проти поліомієліту.
В чому причини цих змін? Як вони сприятимуть кращому охопленню дітей щепленнями проти поліомієліту та, відповідно, вбережуть українців від нових спалахів цього небезпечного захворювання? На ці та інші поширені питання читачів щодо нововведень, які стосуються вакцинації проти поліомієліту, відповідає Федір Лапій – лікар-дитячий інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань медичної школи Європейського міжнародного університету, член Європейської технічної дорадчої групи експертів з імунізації (ETAGE), голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) – незалежної групи експертів, що формує рекомендації з питань вакцинації для МОЗ України на громадських засадах.

Федір Лапій. Джерело – особиста фейсбук-сторінка експерта.
Що саме змінилося у вакцинації проти поліомієліту з 1 січня 2026 року? Що необхідно взяти до уваги батькам?
По-перше, відбувся перехід на використання інактивованої (“неживої”) поліомієлітної вакцини (ІПВ) для усіх доз за Календарем щеплень. Це означає, що в Україні для всіх щеплень проти поліомієліту тепер використовується лише вакцина ІПВ. Вакцина ОПВ (оральна поліомієлітна вакцина) більше не застосовується для вакцинації за Календарем щеплень. Тож якщо дитині у 2026 році виповнилося 6 чи 18 місяців або 6 років, щеплення проти поліомієліту їй буде проведене вже вакциною ІПВ (окремою ін’єкцією або ж у складі комплексної вакцини залежно від наявності вакцин в комунальному чи приватному медичному закладі).
По-друге, змінюється схема вакцинації проти поліомієліту. Тепер вона складається з 5 щеплень, які проводяться у віці 2, 4, 6, 18 місяців та 6 років. Ревакцинація у віці 14 років скасовується, адже відповідно до рекомендацій ВООЗ курсу з 5 доз ІПВ достатньо для формування стійкого пожиттєвого захисту проти поліомієліту. Тож якщо дитині виповнилося 14 років у 2026 році, наполягати на ревакцинації проти поліомієліту, якщо дитина вже отримала необхідні щонайменше 4 дози вакцини, нема потреби.
Чи потрібна взагалі у 21 сторіччі вакцинація проти поліомієліту? Адже хворобу майже викорінено?
Кількість випадків захворювання на поліомієліт справді впала на рекордні 99% з 1988 року. З трьох типів “дикого” поліовірусу на сьогодні два (а саме типи 2 та 3) оголошено викоріненими. Та варто поставити собі питання: завдяки чому це стало можливим? А можливим це стало саме завдяки масовій вакцинації. Саме у 1988 році стартувала Глобальна ініціатива щодо ліквідації поліомієліту (ГІЛП). На той момент кількість випадків паралітичного поліомієліту складала 350 тисяч випадків на рік та фіксувалася у 125 країнах. На кінець 2021 року внаслідок ініціативи було зафіксовано зниження випадків захворювання на 99,9 %. Саме тому на сьогодні ми не спостерігаємо поліомієліт на власні очі і починаємо ставити під сумнів необхідність профілактичних щеплень. Це якраз той випадок, коли вакцинація, так би мовити, стає жертвою власного успіху.
Проте у разі припинення вакцинації за календарем хвороба все ще може повернутися. В двох країнах світу “дикий” вірус поліомієліту (тип 1) все ще циркулює, що залишає можливість “завезення” та виникнення спалаху в країні з недостатнім охопленням щепленнями (а Україна, на жаль, належить до таких країн). Крім того, недостатнє охоплення щепленнями ОПВ в тих країнах, в яких її продовжують використовувати, іноді може призводити і до появи так званих “вакциноспоріднених вірусів”: внаслідок циркуляції в популяції протягом довгого часу ослаблений вірус з живої атенуйованої вакцини ОПВ може мутувати і набувати небезпечних властивостей, подібних до властивостей “дикого” вірусу, та спричиняти захворювання у невакцинованих осіб. Захист від вакциноспорідненого вірусу, як і від “дикого”, забезпечує вакцинація. Тож життєво важливо продовжувати щепити дітей за графіком, адже Україна входить в список країн, де було зафіксовано спалах поліомієліту, зумовлений вакциноспорідненими вірусами. Відповідно до позиції Всесвітньої організації охорони здоров’я, “діти в усьому світі мають бути повністю вакциновані проти поліомієліту, а кожна країна має робити все можливе для підтримання високого рівня охоплення щепленнями проти поліомієліту на підтримку глобального зобов’язання викорінити хворобу”.
Чи можливе в Україні повторення спалаху поліомієліту?
На жаль, такий сценарій можливий. З одного боку, ми отримали від міжнародних експертів визначення, що в Україні спалах 2021 року “закритий”. Тоді нашій системі охорони здоров’я вдалося впоратися з цією ситуацією. Проте в умовах війни, коли руйнується інфраструктура, наявна сильна внутрішня міграція населення, новий спалах цілком можливий, якщо “дикий” чи вакциноспоріднений вірус поліомієліту буде завезено в країну. Адже рівень охоплення щепленнями в Україні не досяг рекомендованих ВООЗ 95%.
Чому було вирішено повністю перейти на інактивовану поліомієлітну вакцину (ІПВ)? Адже вакцина ОПВ має певні переваги й досі активно використовується у світі?
З одного боку, вакцина ОПВ справді має ряд переваг. Вона додатково формує місцевий імунітет у кишківнику, що запобігає носійству вірусу та його поширенню. Завдяки простоті у введенні (дві краплі в рот) та відносно низькій вартості ОПВ зіграла ключову роль у зниженні захворюваності на поліомієліт у світі на 99%: саме її переважно застосовували під час масових кампаній з вакцинації в рамках Глобальної ініціативи щодо ліквідації поліомієліту (ГІЛП), за яку ми вже згадували.
Разом з тим, використання ОПВ несе рідкісні, але все ж можливі, ризики негативних наслідків у вигляді появи мутованих вакцинних поліовірусів – так званих вакциноспоріднених поліовірусів – переважно серед невакцинованих осіб. Такий сценарій можливий за низького рівня охоплення вакцинацією в результаті циркуляції вакцинного вірусу серед невакцинованих. Ми спостерігали це в Україні у 2021 році на Закарпатті та на Рівненщині, коли вакциноспоріднений вірус поліомієліту типу 2 потрапив з країн Азії та поширився в Україні. Повний перехід на використання ІПВ дозволить уникнути такого розвитку подій. Також вакцини ОПВ, що використовуються у світі з 2016 року, захищають лише проти двох типів поліовірусу – першого та третього – тоді як ІПВ захищає проти всіх трьох типів вірусу (і, відповідно, від усіх можливих вакциноспоріднених вірусів).
З цих міркувань відповідно до стратегії викорінення поліомієліту в Європейському регіоні ВООЗ Україна долучилася до країн, що перейшли на використання лише ІПВ. Зважаючи на бездоганний профіль безпеки вакцини ІПВ (повну відсутність ризику розвитку вакциноасоційованого поліомієліту у вакцинованих осіб), а також можливість її використання навіть у імуноскомпроментованих пацієнтів (наприклад, осіб, що мають симптоми ВІЛ-інфекції чи проходять лікування онкологічних захворювань), перехід на ІПВ збільшить прихильність батьків до вакцинації та, відповідно, рівень охоплення дітей щепленнями проти поліомієліту. А це є запорукою того, що в Україні не повториться спалах поліомієліту – чи то спричинений “диким”, чи то вакциноспорідненим поліовірусом.
Чи планується у 2026 році певний “перехідний період”, протягом якого вакцини ІПВ та ОПВ будуть використовуватися паралельно?
Ні, в цьому нема потреби. Вакцини ІПВ для щеплення дітей згідно з Календарем достатньо. Тож починаючи з 1 січня для календарної вакцинації дітей в Україні використовується лише вакцина ІПВ.
Як діяти батькам, якщо дитина з певних причин пропустила одне зі щеплень проти поліомієліту або ж взагалі не отримала жодного?
Треба просто звернутися до свого сімейного лікаря чи педіатра та якнайшвидше вакцинувати дитину за так званим наздоганяючим графіком. Якщо Календар щеплень проти поліомієліту було порушено, в такому випадку – незалежно від віку пацієнта – щеплення проводяться за 4-дозовою схемою з дотриманням таких мінімальних інтервалів між дозами: 4 тижні – між 1 та 2 дозами, 4 тижні – між 2 та 3 дозами, 6 місяців – між 3-ю та 4-ю дозами. Надолужити щеплення проти поліомієліту коштом держави можна до виповнення 18 років: при цьому потрібно намагатися забезпечити отримання дитиною щонайменше 4-х щеплень.
Людство поставило перед собою амбітну ціль - повне викорінення поліомієліту. Чи це, на Вашу думку, можливо?
Так, цілком. Насправді для повної перемоги над поліомієлітом нам залишилось не так і багато.
Звісно, на шляху до цієї перемоги маємо два серйозних бар’єри. Про перший ми вже згадували: люди схильні вважати вакцинацію неактуальною, якщо не бачать на власні очі випадків хвороби і не можуть відчути та оцінити її актуальність. Через це охоплення щепленнями падає, і це відтерміновує повну перемогу над хворобою.
Другий бар’єр – це об’єктивна відсутність доступу до вакцинації в країнах з обмеженим доступом до медичної допомоги – зокрема, через війни. Ми це розуміємо як ніхто.
Разом з тим, подолати ці бар’єри хоч і непросто, але можливо. Ми демонструємо це на власному прикладі, коли в умовах повномасштабної агресії не лише тримаємо фронт, а й продовжуємо календарну вакцинацію, і постійно вдосконалюємо підходи до неї за підтримки міжнародних партнерів.
Тож разом переможемо. І росію, і поліомієліт.
Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації
Підготовлено редакцією Національного порталу з імунізації в рамках реалізації меморандуму щодо спільних намірів з розвитку імунопрофілактики між МОЗ України, ЦГЗ України та ГС “Коаліція за вакцинацію”.