Календар щеплень-2026: вакцинація проти туберкульозу. Роз’яснення експерта

З 1 січня 2026 року набуває чинності оновлений Національний календар щеплень. Зміни в ньому стосуються, зокрема, й вакцинації проти туберкульозу. Що ж саме змінилось? Які причини цих змін і чому вони значно спростять процедуру вакцинації як для лікарів, так і для пацієнтів? 

Роз’яснює Оксана Молода – лікар-фтизіопульмонолог, сімейний лікар, позаштатний експерт НСЗУ з питань ТБ, тренер USAID та PATH, експерт Національного порталу з імунізації.

Оксана Молода

Змінилися терміни введення вакцини проти туберкульозу (БЦЖ) в пологовому стаціонарі.

Якщо раніше вона вводилася на 3-5 добу життя новонародженого, то тепер ми можемо й маємо вводити БЦЖ вже за 24 години після народження дитини. Чим це зумовлено? 

• По-перше, це відповідає рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я “проводити вакцинацію БЦЖ немовлятам після народження або якомога швидше після народження, що є одним з ключових елементів стратегії боротьби з туберкульозом”.  Наразі цю стратегію застосовують в 79 країнах світу. Тим, хто досі сумнівається в доцільності вакцинації БЦЖ для України, нагадую: захворюваність на туберкульоз в Україні приблизно в 50 разів вища, ніж захворюваність у більшості країн ЄС. Саме тому вакцинація БЦЖ залишається актуальною для нашої країни й має проводитися якомога раніше для захисту дітей проти важких смертельних форм туберкульозу. 
• По-друге, це значно спрощує життя породіллі. Адже відповідно до сучасних стандартів надання медичної допомоги при неускладнених пологах рекомендовано не затримувати жінок в пологових будинках, а виписувати якомога раніше (за умови, що стан немовляти та матері це дозволяє). Тому зміни до Календаря спрощують процес отримання БЦЖ та запобігають подальшому пошуку її у поліклініках. 
• По-третє, наразі під час військових дій дуже часто виникають ситуації, коли породіллі через “прильоти” у пологові стаціонари евакуюються до інших лікарських установ, що ускладнює отримання БЦЖ новонародженими. Саме тому оптимальним є введення БЦЖ через 24 години після народження. 

Ще раз підкреслюю: це світова практика, і нічого екстраординарного у цьому немає. МОЗ не “вигадує” нові схеми вакцинації, а впроваджує сучасні світові стандарти.

З’явилася можливість проведення БЦЖ без попередньої туберкулінової шкірної проби (ТШП) або квантиферонового тесту до 7 місяців життя дитини (за умови відсутності контакту з хворим на туберкульоз).

Нагадую, що раніше таку можливість ми мали лише до 2 місяців життя немовляти, а в подальшому для отримання щеплення БЦЖ потрібно було спочатку провести ТШП або квантифероновий тест. І лише за умови, що проба негативна, можна було проводити щеплення БЦЖ після 2 місяців життя. Але є ціла низка причин, чому термін введення БЦЖ без попередньої проби Манту можна продовжити до 7 місяців життя дитини. 

• По-перше, оскільки у немовлят віком до 6 місяців дуже недосконала T-клітинна ланка імунної відповіді – а це, власне, та ланка, що відповідає за реакцію Манту – ми часто отримували хибнонегативні ТШП, коли проводили її в цьому віці. Тож цей результат насправді не давав нам можливості правильно оцінити результати проби і, відповідно, прийняти рішення стосовно проведення БЦЖ. 
• По-друге, особливості шкіри новонародженого до 6 місяців такі, що ми знову ж таки можемо отримати хибнонегативну реакцію на ТШП. Незважаючи на це, ми, лікарі, могли вводити БЦЖ навіть попри відсутність можливості достовірної оцінки ТШП. Адже наявні на сьогодні наукові дані свідчать про те, що навіть якщо дитина тубінфікована, щеплення БЦЖ не становить для неї жодної загрози. 
• По-третє, в перше півріччя життя дитина не має широкого соціального кола спілкування і, відповідно, високого ризику інфікування туберкульозом.

Тож зі згаданих вище причин ми можемо посунути термін проведення БЦЖ без попередньої ТШП до 7 місяців за умови відсутності контакту з хворим на туберкульоз.

Чому це значно полегшує життя як лікарям, так і пацієнтам?

Раніше отримання БЦЖ після 2 місяців життя дитини часто перетворювалося у справжній “квест”. Адже потрібно було узгодити наявність туберкуліну в медичній установі, провести пробу Манту, оцінити її і після цього записатися на щеплення БЦЖ. А оскільки флакони з БЦЖ, що використовуються в Україні, – багатодозові, то потрібно було ще й чекати, поки набереться необхідна кількість пацієнтів для щеплення. Я в своїй практиці стикалася з тим, що через довге очікування проба Манту втрачала свою чинність, і пацієнтові потрібно було проходити весь цей шлях знову. Це ускладнювало логістику та шлях отримання вакцини БЦЖ. Наразі ми не матимемо цієї проблеми. 

Також важливо зазначити, що в оновленому Календарі чітко встановлено інтервал між проведенням ТШП чи квантиферонового тесту та щепленням БЦЖ, а саме 2 місяці. Раніше це не було чітко регламентовано, що викликало певні складнощі. Побутував міф, що після проведення ТШП в пацієнта є лише 2 тижні, аби отримати щеплення БЦЖ, а потім результати проби нібито втрачають актуальність. Насправді це не так, і оновлений Календар нарешті вніс ясність в це питання. Тож бачимо, що всі згадані нововведення значно спрощують процедуру проведення БЦЖ лікарем і отримання її пацієнтом. 

З’явилася можливість вводити БЦЖ одночасно з іншими вакцинами.

Раніше відповідно до Календаря між щепленням БЦЖ та іншими вакцинами необхідно було дотримуватися інтервалу в 1 місяць. Це ускладнювало процес отримання БЦЖ – особливо для дітей першого року життя, що мають насичений графік щеплень, – і було непросто знайти необхідний часовий проміжок для введення БЦЖ. Тому часто його доводилося відтерміновувати до отримання дитиною первинного курсу інших щеплень. Водночас в усьому цивілізованому світі завжди існувала практика одночасного введення БЦЖ з іншими вакцинами. Адже немає жодного наукового підґрунтя для розділення введення БЦЖ та інших вакцин. БЦЖ, на відміну від інших вакцин, що вводяться в перше півріччя життя, не призводить до загальних чи місцевих реакцій (на кшталт підвищення температури тіла чи болю в місці введення) в перші кілька діб після введення. Реакція на введення БЦЖ є відтермінованою в часі та проявляється щонайменше за місяць після проведення щеплення. Таким чином, нема жодної причини відтермінування БЦЖ для розділення її у часі з іншими вакцинами. Відповідно до позиції ВООЗ по туберкульозу, “введення БЦЖ разом з іншими вакцинами для рутинної дитячої імунізації є безпечним”. Тож Україна, знову ж таки, не “експериментує”, а приводить власні рекомендації у відповідність до світових. 

Новий Календар акцентує увагу на тому, що діти, які не отримали БЦЖ в пологовому стаціонарі, мають отримати його до 18 років за умови негативних результатів ТШП чи квантиферонового тесту.

Цей момент фігурував і в попередньому Календарі, проте в оновленому документі це питання висвітлено більш чітко. В Україні досі побутують міфи стосовно вікової межі введення вакцини БЦЖ. Іноді досі можна почути про “3 роки”, “6 років” тощо. Нібито після цього дитина гарантовано є тубінфікованою в наших реаліях і тому вже не потребує щеплення БЦЖ. Насправді існує дуже багато підлітків, які не є тубінфікованими і мають отримати свій захист проти важких форм туберкульозу. І оскільки нема протипоказів навіть для введення БЦЖ дорослим – ба більше, існують певні категорії дорослого населення, які також потребують введення БЦЖ – ця вакцина не має вікового цензу. Тож якщо дитина не отримала своє щеплення в пологовому стаціонарі, то може й має отримати його коштом держави до виповнення 18 років – за умови, що проба Манту або квантифероновий тест є негативними.

Нагадую: введення вакцини БЦЖ не гарантує, що дитина не захворіє на туберкульоз, проте повністю забезпечує захист від смертельних генералізованих форм туберкульозу – туберкульозного менінгіту та міліарного туберкульозу. Тож не нехтуйте захистом своїх дітей – вакцинуйте їх проти туберкульозу та інших інфекційних хвороб відповідно до оновленого Календаря щеплень.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації

Підготовлено редакцією Національного порталу з імунізації в рамках реалізації меморандуму щодо спільних намірів з розвитку імунопрофілактики між МОЗ України, ЦГЗ України та ГС “Коаліція за вакцинацію”.