Як Закарпатський ОЦКПХ адаптує підходи до імунізації до потреб прикордонного регіону
На Закарпатті до вакцинації підходять не лише як до медичної послуги, а як до важливого елементу культури здоров’я. Тут імунізація — це не просто кампанія, а живий діалог з громадами, робота “в полі”, пошук рішень у реальному часі.
«Наше завдання — зробити щеплення доступною, зрозумілою та природною частиною життя людей. Ми не оперуємо лише цифрами — ми чуємо, реагуємо і пояснюємо», — говорить Вікторія Тимчик, в.о. генерального директора ДУ “Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”.
Які виклики постають перед регіоном із багатонаціональним складом і специфікою прикордонної території? Які інновації дозволяють рухатися вперед? І чому довіра громади починається з відкритої розмови? Читайте у інтерв`ю з в.о. генерального директора Закарпатського ОЦКПХ.
Які найбільш яскраві кейси з імунопрофілактики у Закарпатській області ви могли б виділити?
Одним із ключових прикладів стала кампанія додаткової імунізації дітей, які пропустили планові щеплення. У 2024 році вдалося охопити майже 17,2 тисячі дітей вакцинацією від кашлюку, дифтерії та правця. Це надзвичайно важливо для нашого регіону, враховуючи транскордонний характер Закарпаття та постійний ризик інфекційних спалахів. Також ми продовжили роботу з вакцинацією ромських дітей, залучаючи міжнародних партнерів.
Як ви оцінюєте загальний рівень охоплення щепленнями в області?
Ми спостерігаємо поступове покращення ситуації. Вакцинація дітей набирає темп, зокрема, завдяки нашій кампанії з додаткової імунізації, тісній співпраці з сімейними лікарями та освітніми установами. Водночас залишаються окремі громади, де рівень охоплення ще недостатній, тому ми продовжуємо роботу з адресною комунікацією та виїздами мобільних бригад у школи й дитсадки.
Яку роль відіграє ваш Центр у формуванні стратегії імунізації в області?
Наш Центр координує розробку та впровадження обласної стратегії імунопрофілактики. Ми тісно взаємодіємо з Департаментом охорони здоров’я, медзакладами первинного рівня та міжнародними організаціями.
Як змінилася робота Центру з початку повномасштабної війни?
Нам довелося переглянути логістику, забезпечити доступ до вакцин для ВПО та врахувати нові міграційні виклики. Ми мобілізували додаткові ресурси, тісніше працювали з громадами та збільшили кількість виїздів мобільних команд до віддалених населених пунктів. Також посилили моніторинг епідемічної ситуації, зокрема, щодо гепатиту А, кашлюку та кору.
Які соціальні та етнокультурні особливості регіону впливають на комунікацію про щеплення?
Закарпаття багатонаціональне: українці, угорці, роми, словаки, румуни. Тому ми адаптуємо інформаційні матеріали кількома мовами, залучаємо лідерів громад, священників та місцевих активістів. У громадах ромської нацменшини ми працюємо через авторитетних представників, які стають амбасадорами вакцинації.
Яку роль у вакцинальних кампаніях відіграють місцеві лідери, вчителі, священнослужителі?
Це наші ключові партнери в комунікації. Їхнє слово має значення в громадах. Залучення вчителів та духовенства дозволяє зменшити страхи та упередження. Наприклад, у кількох ОТГ саме священники ініціювали розмови про користь вакцинації після наших зустрічей.
Чи були випадки відмови громад від вакцинації? Як Ви діяли в таких випадках?
Такі випадки бували, зокрема, у закритих релігійних громадах. Ми не тиснемо, а пояснюємо, показуємо приклади з інших сіл, залучаємо авторитетних осіб. Іноді допомагав особистий приїзд фахівців у громаду для відповідей на всі запитання.
З якими основними викликами ви зіштовхнулися під час реалізації вакцинальних кампаній, особливо у важкодоступних або прикордонних районах?
Основними викликами є географічна віддаленість деяких населених пунктів, складні логістичні умови та обмежений доступ до медичних послуг. Для подолання цих труднощів ми організовуємо мобільні бригади, забезпечуємо належну інфраструктуру для зберігання вакцин та тісно співпрацюємо з місцевими громадами.
Чи застосовували ви якісь інноваційні або креативні методи комунікації та залучення населення? Що спрацювало найкраще?
Ми використовували різні інноваційні підходи, зокрема створення відеороликів з участю відомих особистостей, інтерактивні заходи для молоді та використання соціальних мереж для поширення інформації. Найефективнішими виявилися ті методи, які були адаптовані до специфіки конкретної громади та враховували її культурні особливості.
Які стратегічні цілі має ваш Центр на найближчі роки?
Наш Центр фокусується на підвищенні охоплення рутинною імунізацією, особливо серед дітей у сільських і важкодоступних громадах. Ми працюємо над покращенням взаємодії з первинною ланкою, щоб забезпечити своєчасне внесення щеплень до медичних карт та їх фактичне проведення.
У пріоритеті — посилення навчання медичних працівників у сфері ефективної комунікації щодо щеплень. Для цього ми плануємо розширити практику виїзних тренінгів, семінарів та консультацій на базі лікарень і амбулаторій.
Також розвиваємо механізми моніторингу охоплення щепленнями в розрізі громад, щоб вчасно виявляти проблемні зони і працювати з ними адресно.
Крім того, ми прагнемо посилити міжсекторальну співпрацю: залучати до імунізаційних кампаній освітні установи, громади, релігійних лідерів та молодіжні ініціативи. Це дає змогу зробити вакцинацію частиною ширшої культури піклування про здоров’я в регіоні.
Наше завдання — щоб кожна дитина в Закарпатті мала рівний доступ до якісної профілактики інфекційних захворювань.
Вікторія Тимчик, в.о. генерального директора ДУ “Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України”
Спілкувалась Ганна Лєснікова, менеджерка спеціальних проєктів Національного порталу з імунізації.
Фото надані автором на запит редакції Національного порталу з імунізації.
Інтерв’ю підготовлено в межах реалізції спецпроєкту “Вакцинація – спільна справа”, що виконується ГС “Коаліція за вакцинацію” спільно з Міністерством охорони здоров’я України, Центром громадського здоров’ я та обласними центрами контролю та профілактики хвороб за підтримки Всесвітньої організації з охорони здоров`я.