Практики вакцинації за кордоном: досвід Ізраїлю

2024 | 27 Лют | 18:44

В рубриці «А як у них?» продовжуємо дізнаватися про практики та алгоритми вакцинації за кордоном. Цього разу ми прокомунікували з пані Наталією Вільнер, сімейною лікаркою, яка більше 17-ти років  працювала в Україні – в державному та приватному секторі, з дітьми та дорослими.

Пані Наталю, розкажіть трохи про себе, про свій досвід роботи в Україні. Чому вирішили все ж таки переїхати в Ізраїль?

Я сімейний лікар. Останні роки в Україні я очолювала напрямок сімейної медицини у великій приватній клініці в Одесі – Медичному домі «Odrex». Ця робота принесла мені найбільший досвід у питанні ведення пацієнтів і адміністрування. В клініці дуже багато уваги приділялося питанню вакцинації, в тому числі від Сovid-19. Наразі я точно можу сказати, що Україна має сучасний рівень у питаннях організації вакцинального процесу та дотримується європейських стандартів у позиції значення щеплення задля збереження здоров’я.

Заразом я завжди мала бажання подивитися, як працює медицина в інших країнах. Через повномасштабну війну в Україні прийняла рішення виїхати в Ізраїль і тут продовжувати свою лікарську практику.

Чи є в Ізраїлі Національний календар щеплень? Якщо так, то наскільки він відмінний від українського календаря?

Звісно, кожна країна має свій календар щеплень. Вакцинами, які є в переліку в цьому календарі, держава безкоштовно забезпечує своїх громадян.

В Ізраїлі цей календар ширший за український. Що там є такого, чого немає в українському календарі? – Щеплення від пневмококу, ротавірусу, вітрянки, гепатиту А та вірусу папіломи людини для дітей. З цього року в календар також введена вакцина від менінгококу В (Бексеро).

Як на національному рівні врегульовується питання відвідування освітніх закладів дітьми, які не бажають, наприклад, щепитися згідно з календарем?

Це цікаве питання. Вакцинація в Ізраїлі є добровільною, а не обов’язковою. Тому немає заборони на відвідування будь-яких освітніх закладів нещепленими особами (за виключенням студентів медичних вишів). Але поряд з цим спеціальні служби Міністерства охорони здоров’я ведуть просвітницьку діяльність: я б навіть сказала дуже активно промотують вакцинацію серед громадськості. Через це показники вакцинації населення високі, – відзначає сімейна лікарка.

Яка позиція лікарів у питанні вакцинації? Ваші спостереження? Чи є якісь відмінності у цьому питанні, наприклад, між лікарями первинки та вторинки?

Звісно, лікарі, які мають ліцензію, підтримують рутинну вакцинацію та рекомендують її своїм пацієнтам як сучасний засіб профілактики інфекційних хвороб та їхніх ускладнень.

Часто хворі з хронічними хворобами повертаються до сімейного лікаря від вузьких фахівців з рекомендаціями щодо виконання додаткових щеплень. Це пацієнти з низьким імунітетом – ВІЛ-інфіковані, онкологічні, на гемодіалізі, після пересадки нирки або кісткового мозку, важкі кардіо- пацієнти та інші.

Не спостерігала відмінностей у ставленні лікарів, що надають первинну та вторинну медичну допомогу, до питання важливості вакцинації. Всі дотримуються сучасних протоколів у цьому питанні.

Яке ставлення пересічних дорослих громадян до додаткових щеплень (вакцинації від грипу, СOVID-19, тощо)?

Можна спостерігати різне ставлення. Як і в Україні, люди – це усюди люди, зі своїми страхами та переживаннями. Є такі, що хочуть захиститись від усіх інфекцій і вакцинуватись, а є й ті, що відмовляються від щеплень, посилаючись на різні міфи. Основне завдання лікаря – коректно, не засуджуючи пацієнта, надати йому сучасну доказову інформацію щодо переваг щеплень, але не завжди пацієнт готовий дослухатися до думки лікаря.

Вакцинація від СOVID-19 зараз має низьку динаміку, щеплюються переважно групи ризику. Цікаво, що для медичних працівників  вакцинація від грипу та СOVID-19 не є юридично необхідною. Тобто від цієї вакцинації медпрацівник може відмовитись, але при цьому в Ізраїлі, як і в Україні, майже весь медперсонал тричі щеплений від СOVID-19.

Чи є якісь професійні групи, від яких вимагають обов’язкової вакцинації як за календарем, так і додатковими вакцинами?

Всі студенти медичних вишів та персонал медичних закладів має бути щеплений. Наприклад, персонал, що НЕ контактує з хворими пацієнтами у стаціонарах, має бути щеплений від інфекцій, що передаються повітряно-крапельним шляхом, за базовою програмою – кір, краснуха, паротит, вітряна віспа та кашлюк.

Якщо лікар МАЄ контакт з пацієнтами, які перебувають на стаціонарному лікуванні, він додатково повинен мати щеплення від гепатиту В та поліомієліту. Також медики проходять двоетапну перевірку на туберкульоз – зазвичай це дві проби Манту з інтервалом не менше тижня.

За відсутності повної картки вакцинації працівники вказаних професій можуть бути не допущені до роботи.

Який ваш особистий досвід щодо вимог по щепленням, коли ви працевлаштовувались до ізраїльської клініки?

Всі необхідні щеплення в мене були. Я їх зробила ще в Україні, бо завжди дотримувалася провакцинальної позиції. Після того як я надала у Міністерство охорони здоров’я свою карту вакцинації, мені виписали два направлення на пробу Манту. Я самостійно сплатила за туберкулін, бо на тому етапі ще не була працевлаштована. Через деякий час мені видали місцевий паспорт вакцинації, куди були перенесені щеплення з українського бланку, який я подавала, – розповідає пані Наталія.

Якщо в медика не вистачає щеплень, він повинен їх доробити згідно вимог місцевого законодавства, і тільки після цього він допускається до роботи.

Чи працюють якісь програми з безоплатної вакцинації, яких нема в Україні?

Всі щеплення згідно Національного календаря, якщо вони виконані вчасно чи до 18 років, покриваються за рахунок держави.

Щеплення, як рекомендовані для дорослих, наприклад, вакцинація від кашлюку дифтерії та правця, яку показано робити кожні 10 років, бустрикс для вагітних, а також вакцини від пневмококу та оперізуючого герпесу для людей у віці 65+ сплачуються спільно пацієнтом та державою: приблизно 15% вартості вакцини сплачує пацієнт, 85% – держава.

Вакцинація від грипу є безкоштовною для всього населення!

Що Вас найбільше (позитивно чи негативно) вразило як сімейного лікаря в, умовно кажучи, «вакцинальному просторі» Ізраїлю?

Найбільше мене вразило те, що сімейний лікар та педіатр поліклініки майже не опікуються питанням рутинної вакцинації пацієнтів. Цим займаються спеціальні служби, що називаються «Тіпат халяв», які спостерігають за розвитком дітей до 5 років. Там дітей зважують, міряють, надають рекомендації з годування та розвитку та проводять рутинні щеплення.  Для дорослих щеплення проводять в спеціальних регіональних бюро Міністерства охорони здоров’я. Вагітних щепить служба спостереження за вагітністю. Отже на сімейному лікареві залишається лише щеплення від грипу, щеплення пацієнтів в віці 65+ та щеплення хронічно хворих згідно рекомендацій від вузьких спеціалістів.

Що очікувати у питанні вакцинації батькам з маленькими дітьми, які планують емігрувати в Ізраїль ?

Бути готовими зробити ще декілька щеплень, що є в ізраїльському календарі. Захопити з собою довідку зі зробленими вже щепленнями будь-якою мовою. Тим, хто цікавиться, рекомендую зайти на сайт Міністерства охорони здоров’я Ізраїлю та ознайомитися з інформацією щодо щеплень. Ця інформація запропонована до ознайомлення не лише на івриті, але й англійською, російською та арабськими мовами, – зазначає пані Наталія.

Ваші побажання читачам Національного порталу з імунізації на завершення інтерв’ю?

Саме головне, що я побажаю, – МИРУ НАШИМ КРАЇНАМ!

Спілкувалась Ганна Лєснікова, контент-менеджерка Національного порталу з імунізації.

Наталія Вільнер (перша зліва) з коліжанками під час роботи у приватній клініці “Медичний дім Odrex” в Одесі. Фото взяті з особистої сторінки FB Наталії Вільнер з дозволу автора.