Спогади лікарів про пандемію COVID-19. Частина 2
Редакція Національного порталу з імунізації продовжує ділитися спогадами лікарів, що надавали медичну допомогу пацієнтам, хворим на коронавірусну хворобу, під час пандемії COVID-19.
Чому важливо не забувати, наскільки небезпечним може бути COVID-19? Відповідь на це запитання доволі проста: коли ми адекватно оцінюємо ворога, то здатні ефективніше протистояти йому. На жаль, попри поточне сприйняття коронавірусної хвороби як банального сезонного захворювання вона залишається смертельно небезпечною для людей з груп медичного ризику. Важливо правильно оцінювати рівень небезпеки, аби своєчасно захищатися від неї – тобто, у випадку з коронавірусом, регулярно отримувати бустерні дози вакцини.
Сьогодні про досвід роботи з хворими на коронавірусну хворобу розповідає Катерина Голінська – лікарка-епідеміологиня, лікарка-інфекціоністка, експертка Національного порталу з імунізації. Під час пандемії лікарка працювала інфекціоністкою в “ковідному” відділенні центральної районної лікарні міста Вовчанськ Харківської області. Наразі працює в міській поліклініці та в приватному медичному центрі в Харкові.
Тимчасове ковідне відділення на 60 ліжок в нашій лікарні у Вовчанську розгорнули в 2020 році. За неповні два роки пауза в роботі була хіба в короткі тижні між “хвилями” захворювання. Весь інший час ми приймали пацієнтів, лікували їх та вчилися боротися з новим для нас вірусом. Кожна наступна “хвиля” коронавірусу відрізнялася від попередньої. Особливо важкими в плані перебігу та летальності (смертності) був 2020 рік та весна 2021 року.
Наше відділення приймало пацієнтів з двох районів – нашого, Вовчанського, та Велико-Бурлуцького. Наша команда працювала злагоджено та дружньо з моменту прийому пацієнта від швидкої чи порогу лікарні аж до моменту виписки. І навіть в короткі хвилини відпочинку вдома ми були на зв’язку один з одним, аби проконсультуватися чи щось порадити. До речі, наше відділення працювало і в перші місяці повномасштабного вторгнення рф. Ми тоді були в окупації. Як говорили наші медсестрички – з цим ворогом ми вже навчилися боротися…Навіть зараз з колегами продовжуємо спілкуватися, де би нас не порозкидало. В мене навіть є пацієнти, з якими досі підтримую зв’язок.
Чи було нам важко? Звісно. Ми ж звичайні люди, а не супергерої з коміксів. Вибути зміну в “червоній” зоні лікарні укомплектованими в захисний костюм, респіратор та щиток і при цьому обстежуючи пацієнта чи ставлячи йому крапельницю – ще те випробування.
Катерина Голінська під час роботи в “ковідному” відділенні
На жаль, коронавірус перемагав певну частку тих пацієнтів, в кого були супутні захворювання. Як-от гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, бронхіальна астма, ХОЗЛ… Ще пам’ятаю історію з вагітною, хворою на коронавірус, яка прийшла до мене на консультацію. Пізніше вона померла в пологовому міста Харкова, куди її було госпіталізовано.
Певні зміни почалися в 2021 році, коли почали вакцинувати від коронавірусу.
Хоча вакциновані пацієнти до нас і потрапляли, але лікувалися вони виключно в відділенні. До реанімації їх не переводили.
Пам’ятаю одну пацієнтку, поважного віку, яка мала стентування коронарних артерій та отримала 2 дози вакцини. З нею ми пережили всі фази захворювання в одній палаті. Саме завдяки вакцинації ця пані лікувалася в мене, а не потрапила до реанімації. За роки існування нашого відділення жоден вакцинований пацієнт не потрапив до реанімації.
Ми живемо в цікаві часи, коли є купа можливостей запобігти інфекційним захворюванням чи принаймні знизити їхню ймовірність – від засобів індивідуального захисту (масок, респіраторів) до вакцинації, яка продовжує зберігати мільйони життів щороку. Тим часом набирають обертів різновекторні дискусії навколо політично заангажованого звіту з питань пандемії коронавірусу. Де, до речі, чітко вказано, що вакцинація – це про збереження життя.
Користуйтеся надбаннями медицини. Вакцинуйтеся!
Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації
Фото надані Катериною Голінською на запит редакції
