Не тиснути чи змушувати, а розповідати та інформувати. Альона Ардинська

На жаль, рекомендована вакцинація (тобто та, що не входить до Національного календаря) досі сприймається багатьма батьками як « необов’язкова» чи «менш важлива». З Вашого досвіду, як можна подолати це упередження?

Так, на сьогодні я досить часто зустрічаюся з такою точкою зору. І це є проблемою. Оскільки щеплення за розширеним календарем є такими ж важливими, а хвороби, від яких вони захищають, є не менш небезпечними.

Що з цим робити? По-перше, не варто розділяти вакцинацію на “обов’язкову” та “рекомендовану”. Ми обговорюємо з батьками, якими вакцинами і від яких хвороб можна й варто захистити дитину. І уточнюємо, що частиною вакцин нас забезпечує держава, а решту (наприклад, вакцини проти ротавірусної, пневмококової та менінгококової інфекцій) можна придбати за кошт батьків.

Корисним є повідомити батьків, що у більшості розвинутих країн світу всі ці щеплення є у календарі. Я наводжу приклад календарів щеплень інших країн, де ці вакцини є обов’язковими (Польща, Італія, Німеччина тощо). Також розповідаю про те, що Україна теж прагне розширити свій календар щеплень: вакцинація від пневмококової інфекції могла б бути введена до Календаря, але через повномасштабну війну цей процес затягується.

Дуже важливим є не тиснути чи змушувати, а саме розповідати та інформувати. Страхи з’являються перед тим, що є нам невідомим. Тому варто надати змістовну інформацію (про хвороби, шляхи поширення та як можна вберегти дитину), також запропонувати джерела інформації, які можна спокійно почитати вдома. Я раджу гуглити англійською мовою, також читати Національний портал з імунізації).

І якщо батьки почули рекомендації від лікаря, почитали ще інформацію самостійно, під час наступного візиту додатково обговорили питання, які залишилися, то у більшості випадків надалі дитина буде вакцинована всім необхідним.

З якими ще міфами про вакцинацію Ви найчастіше стикаєтеся у роботі? Як їх спростовуєте?

З моєї практики, більш переконливим буде наведення фактів, а не заперечення. Тобто мало просто сказати, що це неправда. Це знецінює переживання батьків, не сприяє подальшій розмові і, власне, самому розвінчанню міфів. Зазвичай я запитую батьків, що вони вже знають про цю тему. І залежно від того, яку отримую відповідь, вже дію по-різному. Якщо батьки просто десь почули таку думку і не заглиблювалися, то розповідаю з самого початку, звідки ж “ростуть ноги” в цієї інформації (про статтю у журналі Lancet , що це був далекий 1998 р , що згодом журнал її відкликав, оскільки дані були сфальсифіковані, а автора позбавили медичної ліцензії).

Якщо ж батьки прочитали інформацію і не знайшли для себе пояснення, тоді я проговорюю те ж саме на словах, а потім пропоную разом відкрити якесь достовірне джерело інформації і подивитись (це може бути UpToDate чи інші надійні джерела). І далі батьки вже вдома можуть більш детально ознайомитися з питанням. Адже коли слова лікаря підтверджуються дослідженнями, це більш переконливо.

Зазвичай батьки добре йдуть на діалог, вони готові обговорювати питання, що їх хвилюють. Головне – не перевести цю розмову у стан, коли кожен намагається довести свою думку. Я вислуховую батьків, а потім ознайомлюю їх з інформацією, якою володію. А вибір завжди залишається за ними.

Один тато мені сказав: «Я готувався. Готувався сперечатися. А Ви не переконуєте. Я здивований».

А інша мама, яка має 3-х діток (повністю не вакциновані), приходила на 4 консультації по обговоренню щеплень, на 4-й раз прийшла з татом. Потім я змінила роботу і, на жаль, фіналу історії не знаю. Але це точно було не даремно. І так, людям потрібен час і достовірна інформація. Я вірю, що дітки в цій родині таки будуть вакциновані та захищені.

В цілому які Ваші спостереження щодо зміни ставлення українців до вакцинації? Довіра до вакцинації зростає чи зменшується?

З того, що я бачу на практиці, ситуація з вакцинацією покращується, і це дуже тішить.

Погоджуюся з колегою (Наталією Сарахман), що на сьогодні батьки є досить прогресивними та обізнаними як в загальних питаннях здоров’я, так і в темі вакцинації. Їм вже не достатньо самого факту, що так порадила подруга чи навіть що так сказав лікар.

Сучасним батькам потрібні обґрунтування, наукові факти, і вони багато читають самі або йдуть до лікаря з конкретним списком питань. І це гарна практика, бо тоді батьки мають менше сумнівів, а діти є більш захищеними.

Також дещо зменшився страх населення перед «індійськими вакцинами». Досить тривалий час це було найпоширенішим міфом, що «індійські вакцини» є “поганими”, неперевіреними та викликають більше побічних реакцій. Сьогодні все більше батьків розуміють, що реакція на ці вакцини більш виражена через наявність цільноклітинного кашлюкового компоненту, який, у свою чергу формує кращий захист від кашлюку, тож цих вакцин не варто боятися. І така обізнаність батьків – результат кропіткої і гарної просвітницької роботи лікарів.

Ще певний вплив має тимчасове проживання українців за кордоном на даний момент. Люди змогли на власні очі побачити та оцінити, які саме щеплення і за яких умов проводяться у інших країнах: це і про більш розширений календар щеплень, ніж у нас, і про дуже малий перелік протипоказань до проведення щеплення, і про рутинність самого процесу (що не потрібно чекати якийсь час після перенесеної хвороби, а робити щеплення відразу, під час чергового візиту).

Тож ситуація з ставленням українців до вакцинації покращується, і це чудово.

Зараз під час відключень світла багатьох батьків турбує, чи безпечно купляти вакцини в аптеках та вакцинуватися у приватних медзакладах?

Так, це дуже актуальна тема. І добре, що батьки цим цікавляться. Отже, вони дуже відповідально ставляться до здоров’я своїх дітей і є обізнаними, оскільки, розуміють, як важливо дотримуватися холодового ланцюга в процесі зберігання та транспортування вакцин.

Для того щоб вакцина зберігала свою ефективність, потрібно дотримуватися температурних вимог на всіх етапах її переміщення: від надходження в Україну до зберігання в аптеці чи клініці.

Як пацієнтам бути спокійними, що всі температурні вимоги дотримуються?

Перед покупкою вакцини в аптеці варто попросити надати сертифікат, відповідний чек та поцікавитися, чи має аптека генератор (чи інше додаткове джерело живлення) та як вони діють у випадку відключення світла. Можна подивитися на термометр з холодильника (або він може бути виведений на електронне табло самого холодильника) і оцінити температуру на даний момент. Для транспортування вакцин до медичного закладу аптека має надавати (або ж вимагати від пацієнта) термобокс з холодовими елементами. Якщо ж за наявність термобоксу при продажу вакцини у вас не запитують і згодні продати вакцину без нього, то у такому закладі не варто її купувати. Адже є висока ймовірність того, що працівники цього закладу погано обізнані щодо важливості збереження холодового ланцюга, тож не не можна бути впевненими, що вони дотримуються його.

Якщо ж всі вимоги холодового ланцюга дотримано, сміливо купуйте вакцину і захищайте дитину чи себе від небезпечних інфекцій.

Те ж саме стосується й приватних медичних закладів. Ви маєте право запитати і перевірити, чи дотримані всі вимоги холодового ланцюга. Я працюю у приватній клініці “Лама Лу”, і ми дуже ретельно за цим слідкуємо. У кожному відділенні є акумулятор безперебійного живлення, який у випадку відключення світла забезпечує безперебійну роботу холодильника без участі людини (отже вночі при відключенні світла акумулятор автоматично буде надавати живлення і холодильник буде працювати). Також ми маємо генератор, і якщо відключення буде дуже тривалим, то ним можна додатково зарядити акумулятори, отже, прораховано кілька сценаріїв наперед.

На самому холодильнику виведені цифри поточної температури, пацієнт може їх бачити у вільному доступі . У випадку зниження температури нижче потрібного рівня спеціальний датчик починає про це сигналізувати, адже навіть тривале і /або часте відкривання дверей може впливати на температуру всередині приладу. Також за запитом пацієнта адміністратор надає для ознайомлення журнал обліку температури у холодильнику, де можна відслідкувати, за яких умов вакцина зберігалася.

Зараз багато клінік мають власну сторінку у соціальних мережах, і хорошою практикою є показувати, за яких умов заклад дотримується холодового ланцюга.

Отже, робити щеплення в умовах відключення світла потрібно. Це важливо і безпечно. Обираючи аптеку чи приватний медичний заклад, поцікавтеся наперед усіма умовами зберігання, ознайомтеся з наданою інформацією, вакцинуйтеся й будьте захищеними.

Які Ваші спостереження щодо епідситуації в Україні? Чи має місце підвищення захворюваності на певні інфекції (кашлюк, вітряна віспа, кір тощо)? Чи пов’язано це з відсутністю щеплень, якщо судити по Ваших пацієнтах?

Так, на сьогодні ми бачимо підвищену захворюваність на інфекційні хвороби.

Ми маємо дедалі більше випадків кашлюку. З моєї практики, хворіють здебільшого діти, які зовсім не мали щеплень або отримали неповний курс вакцинації (меншу кількість доз, ніж передбачено Календарем).

Переважно це відбувається через відмову батьків щепити дітей або через те, що по віку дитина не встигла отримати повний курс щеплень та повноцінний захист і вже зустрілася з кашлюком (наприклад, захворіла старша дитина, і малюк від неї заразився). Я помічаю, що стало багато саме сімейних випадків кашлюку, коли одночасно хворіють і діти, і батьки. Окремої уваги потребують випадки кашлюку у дорослих, які мають зазвичай легкий перебіг і досить складно та пізно діагностуються. Доросла людина може просто мати “звичайний” кашель 2-3 тижні, але весь цей час вона заражає інших. І найбільш сприйнятливими є невакциновані діти.

Тому дуже важливо вчасно робити щеплення і дорослим, які є в групі ризику (лікарі, персонал медичних закладів, вчителі, вихователі у садочку, працівники громадського транспорту, вагітні, особи, що доглядають за немовлятами). Аби захиститися від кашлюку, дорослим варто кожні 10 років проводити ревакцинацію вакциною АаКДП-М (проти кашлюку, дифтерії та правця; в Україні вакцина має комерційну назву “Бустрикс” – ред.)

Також підвищилася захворюваність на вітряну віспу. І ми бачимо масові випадки захворювання (коли з одного класу хворіє не 2-3 дитини, а більше 10) та більше складних випадків.

Біля 6 років тому був спалах кору. Я тоді ще працювала у дитячому інфекційному відділенні і досить добре пам’ятаю, наскільки багато дітей було госпіталізовано та мало середньотяжкий та тяжкий перебіг хвороби. Запам’ятався випадок у багатодітній сім’ї, де було троє дітей. Діти не мали жодних щеплень через переконання батьків. Першим захворів хлопчик 12-ти років, який мав лихоманку 39 С більше 7 днів та середньотяжкий перебіг хвороби. Обговоривши всі ризики та користь, батьки погодилися іншим дітям провести екстрену профілактику кору вакциною КПК. Молодша сестра (5 років) таки захворіла на кір, але мала легкий перебіг і лікувалася вдома. Чи захворіла третя дитина, мені не відомо. Але тут на прикладі однієї сім’ї ми бачимо ефект від вакцинації. Якби сестра у свої 5 років мала 1 дозу КПК, з найбільшою ймовірністю вона б узагалі не захворіла.

Що Ви як лікар могли б порадити батькам стосовно того, як під час повномасштабного вторгнення максимально зберегти фізичне та ментальне здоров’я – як здоров’я дітей, так і власне?

В наших нинішніх умовах ми як ніколи повинні дбати як про фізичне, так і про ментальне здоров’я.

Поради щодо фізичного стану 

• Слідкуйте за періодом активності та відпочинку. Так, спорт важливий. Але і просто полежати або нічого не робити може бути корисним. Не варто вдаватися у крайнощі.
• Пийте достатньо води.
• Захищайте себе та дітей від небезпечних інфекцій шляхом вакцинації. Щодо правця потенційно небезпечною є будь-яка рана, забруднена землею. В сьогоднішніх умовах це може статися у будь-який момент. Кашлюком не краще перехворіти! Це не просто кашель протягом 3-х місяців. У Вас може виникнути потреба спуститися в укриття, а там може бути вагітна жінка, 1-місячний малюк чи бабуся 80 років. І кашлюк може загрожувати їх життю. Подумайте про це наперед, подбайте про захист, який є доступним.
• Під час повітряної тривоги перебувайте у безпечному місці (наскільки це можливо).

Поради щодо ментального здоров’я:

• Якщо ви батьки, то не забувайте потурбуватися про себе. Пам’ятайте, що у літаку маска надягається спочатку на дорослого, а потім на дитину. І це не про те, що дорослий є важливішим за дитину. Проте якщо Вам потрібно випити чаю чи прогулятися пів години на самоті, то знайдіть, з ким цей час побуде дитина, і зробіть це. Радісний тато чи усміхнена мама точно якісніше проведе решту вечора з дитиною, ніж тато чи мама, що постійно вдома, проте є незадоволеними чи роздратованими.
• Пам’ятайте, що у кожної людини може бути своя реакція на стрес: хтось плаче, хтось буде агресивним, а хтось зануриться у роботу. Будьте поруч і допомагайте пережити ці емоції так, як це потрібно Вашій близькій людині.
• Розмовляйте, часто згадуйте і показуйте фото близьких, які зараз не поруч, навіть якщо дитина маленька. По вашому ставленню дитина розумітиме, що це важлива людина для Вас, а, отже, і для неї.
• Прислухайтеся до себе та своїх близьких. Не просто слухати, а чути – це вкрай важливо.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації