Комунікація як ключ до високого охоплення щепленнями в громаді – Наталя Гриньова

З якими міфами про щеплення Ви як лікар-імунолог стикаєтесь найчастіше?  З Вашого досвіду, як Ви пояснюєте пацієнтам (або колегам-медпрацівникам), що то лише міфи? Поділіться вдалими формулюваннями.

Найчастіше батьки думають, що вакцинація послаблює або виснажує імунітет, що якщо зробити щеплення, то все, організм “більше нічим не займається” та “всі сили витрачає на боротьбу із кимось”. Я, коли чую подібне, завжди пояснюю, що імунна система – це величезний налагоджений завод з виробництва імунного захисту для нашого організму. Щодня ми через повітря, вживання продуктів харчування отримуємо величезну кількість чужорідних речовин. Імунна система зустрічається з ними, знайомиться, розпізнає та при необхідності – знищує. Загрози для нашого організму надзвичайно різноманітні, і наша імунна система до кожного чужорідного агента надає специфічну імунну відповідь: виробляються антитіла, що атакують “ворогів”. У більшості людей здорова імунна система може здолати величезну кількість вірусів та бактерій. При введенні вакцини в організм імунна система розпізнає ії як чужорідного агента та починає  виробляти специфічні антитіла до конкретного збудника, аби при “реальній” зустрічі з інфекцією наш організм був вже напоготові та міг захистити нас від ускладнень хвороби та смерті. Вакцинація – це особистий тренер імунної системи, що навчає наш організм боротись із інфекційними хворобами. Чим більше ми навчаємо імунну систему шляхом вакцинації, тим кращий наш захист. Крім того імунна система має клітини пам’яті – ось чому ми робимо декілька разів щеплення від однієї і тієї  самої хвороби. Наприклад, кожні 10 років дорослі мають отримувати щеплення проти дифтерії та правця, щоб нагадати імунній системи, що з часом рівень антитіл знизився і їй необхідно знову попрацювати, аби оновити захист.

Чи правда, що питаннями вакцинації має опікуватись виключно лікар-імунолог? Якщо ні, то в яких випадках, (в контексті вакцинації) потрібно звертатися саме до цього фахівця?

Питаннями вакцинації мають займатись ті лікарі, які на тому розуміються: ті, які дотримуються міжнародних загальносвітових рекомендацій та розуміють, що вакцинація – це захист у боротьбі із керованими інфекціями. Таким фахівцем-вакцинатором може бути сімейний лікар, імунолог, педіатр. Задача лікарів різного профілю – алерголога, невролога тощо – оцінити стан пацієнта, встановити діагноз, надати рекомендації щодо лікування, адже, на жаль, не всі фахівці обізнані навіть стосовно діючих наказів МОЗ з вакцинації. Прикро, але не всі науковці мають провакцинальну позицію. Тому заключення “видатного професора”-антивакцинатора, що без підстав надає необгрунтовані протипокази до щеплень, – не аргумент, аби відмовлятись від захисту. До імунолога звертаються у випадку суперечливих питань люди, що мають хронічну патологію, отримують імуносупресивну терапію, або ж ті, що не знайшли відповіді у сімейного лікаря.

Чи мають медичні працівники займатись громадською діяльністю на підтримку вакцинації? Чому це важливо? 

Згідно статистичних даних, пацієнти довіряють в питаннях здоров’я на 85% медичним працівникам. Обізнаний медичний працівник може надати багато корисної інформації не тільки з питань вакцинації а й з питань профілактики, здорового способу життя. Тому роль медичного працівника в формуванні провакцинальної позиції громадян надважлива. 

Поділіться, будь ласка, власним досвідом Агента змін з вакцинації. Як він допоміг Вам на посаді регіонального координатора з вакцинації проєкту “Розбудова стійкої системи громадського здоров’я”?

Я переконана, що в житті не буває випадковостей. Кожна зустріч важлива. Моя зустріч з Агентами змін з вакцинацію ГО “Батьки за вакцинацію” – це зустріч із провакцинальними однодумцями. Це прекрасний досвід комунікації з людьми, що хочуть вберегти своє здоров’я та здоров’я своїх рідних. Агенти змін з вакцинації –  це не тільки медичні працівники, це й звичайні батьки, люди різних професій – вчителі, доули, системні адміністратори, продавці, менеджери. Всіх цих людей поєднало бажання бути вакцинованими, захищеними, отримувати науково обгрунтовані  знання та ділитись своїм досвідом. І цей досвід я використовую зараз в своїй роботі. Я щаслива людина, бо наразі можу працювати в проєкті “Розбудова стійкої системи громадського здоров’я”: це нові знайомства, новий досвід комунікації, розуміння проблем охорони здоров’я не тільки на рівні держави, а й на рівні громади, вивчення потреб, шляхи вирішення проблем. 

Що, на Вашу думку, є ключовим фактором збільшення охоплення профілактичними щепленнями в громадах? 

Комунікація – наше все. Це той самий “ключ” до високого охоплення щепленнями в громаді. Спілкування, спілкування, спілкування! Тільки воно призводить до усвідомлення громадою головного: що вакцинація є відповідальністю не лише сімейного лікаря. Вся громада має бути зацікавленою в тому, аби вирішити питання вакцинації та підняти рівні охоплення щепленнями. Адже зберегти здоров’я членів громади можна тільки спільними зусиллями. Усі – лікар, вчитель, соціальний працівник, староста села, поштарка – мають стояти на одному боці із вакцинацією та здоров’ям, щоб не опинитись в обіймах хвороби.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації

Фото з архіву Наталі Гриньової