Сучасні батьки хочуть профілактувати захворювання, а не лікувати їх. Наталія Сарахман
З нагоди Європейського тижня імунізації 2024 ми продовжуємо серію інтерв’ю з фахівцями та громадськими діячами, які щодня наближають впровадження в Україні європейських практик та підходів до вакцинації.
Про досвід проведення рекомендованої вакцинації в приватній клініці, про зміну ставлення українців до рекомендованих щеплень та про перешкоди, які ще маємо подолати на шляху до інтеграції в європейський медичний простір, розповідає Наталія Сарахман – лікар-педіатр, неонатолог, ординатор Тернопільського міського перинатального центру, засновниця клініки «Педіатрікс» (м.Тернопіль), консультантка з грудного вигодовування, експертка Національного порталу з імунізації.
Про затребуваність серед пацієнтів рекомендованої вакцини Бексеро, що нещодавно вперше зайшла в Україну
В нашій клініці ми ввели пацієнтам вже близько 200 доз вакцини проти менінгококу серогрупи В “Бексеро” – все, що отримали від постачальника. А в списку бажаючих у в мене наразі ще 100 людей! Тобто ми поки навіть не змогли вакцинувати всіх, хто хотів це зробити. Щепилися дітки різного віку: найменшим пацієнтам виповнилось 2 місяці, а найстаршій – 10 років, це була моя донька. Дуже багато пацієнтів вакцинували кількох своїх діток одразу. Більшість з наших маленьких пацієнтів вже були щеплені проти менінгококу серогруп A, C, Y, W вакцинами Німенрикс чи Менактра; також деякі дітки мали вже зроблені одну чи дві дози Бексеро за кордоном, де перебували на початку повномасштабного вторгнення – в Італії, Іспанії, Німеччині.
Насправді зараз в Україні дуже багато бажаючих вакцинуватися як проти менінгококу групи В, так і проти інших інфекцій, які поки не входять до Календаря.
Єдине, що стримало деяких батьків від введення дітям “Бексеро”, – це досить висока ціна вакцини. Хтось навіть спочатку записався на щеплення, а потім від нього відмовився, бо не очікував, що буде так дорого. Гадаю, що якби вакцинація проводилася за державний кошт, бажаючих було б ще більше.
Про зміни в поглядах українців на вакцинацію поза національним календарем
На мою думку, молоді люди, які зараз народжують дітей, є досить обізнаними. Їм не подобається пострадянський простір та пострадянські методи лікування. Ці батьки шукають альтернативу радянській медицині. Тому вони переважно за вакцинацію: вони хочуть доказових методів лікування, хочуть профілактувати захворювання, а не лікувати їх.
Зазвичай молоді батьки, що приходять до нашої клініки, – це люди віком 25-35 років. Приходять вони вже з певним багажем знань, бо отримують багато інформації з різних джерел. Зараз дуже багато корисної інформації є в соціальних мережах: в інстаграм, в групах на Фейсбуці – наприклад, в групі Вакцинація – питання та відповіді. Сучасні батьки багато читають, і тому вони хочуть вакцинуватися. Зараз це звичайна ситуація, коли, наприклад, мама в один день імунізує дитину, яка має певні хронічні захворювання, вакцинами Бексеро, Пентаксим та Превенар 13, і для неї це абсолютно нормально. Проте ще 10 років тому таке адекватне сприйняття подібної ситуації в Україні було важко собі уявити. Як на мене, батьки зараз більш обізнані, більш прогресивні, вони багато читають, отримають сучасну “доказову” інформацію та приймають обґрунтовані рішення стосовно здоров’я дітей.
Про перешкоди для клінік та медичних працівників, що бажають щепити пацієнтів додатково
Основна проблема, з якою ми стикаємося в роботі – це недостатня кількість вакцин для проведення рекомендованих щеплень. Наприклад, зараз в нашій клініці сформовано просто шалену чергу на вакцину проти вітряної віспи, на яку очікуємо в червні: в листі очікування вже більше 200 пацієнтів! Маємо також список бажаючих щепитись проти гепатиту А – на щастя, вакцина для дорослих щойно вийшла з лабораторного контролю й найближчим часом буде доступна для придбання, а на вакцину для дітей очікуємо в липні. Довгий час – протягом 4-5 місяців – була відсутня вакцина проти пневмококової інфекції. Радує, що з наявністю вакцин проти ротавірусної інфекції наразі проблем нема. Дуже засмучує, коли пацієнти не можуть захиститися від небезпечних хвороб навіть власним коштом.
Про те, що варто змінити для скорішої інтеграції в європейський вакцинальний простір
На мою думку, в першу чергу потрібно проводити навчання медичного персоналу. Досить поширеною є ситуація, коли до мене на прийом приходять пацієнти й кажуть: “Ми б хотіли щепитись від ротавірусу. Але розуміємо, що вже пізно, бо ми не знали, що це щеплення треба зробити до певного віку. Нам про це ніхто не розповів!” Чи ж батьки розказують, що самі мали пояснювати медичному працівникові, які існують додаткові вакцини. Я вважаю, що незалежно від віку лікар – хоч молодий, хоч пенсійного віку – зобов’язаний донести до батьків інформацію як про календарні, так і про рекомендовані вакцини. Лікар має пояснити пацієнтові, що є вакцини обов’язкові згідно календаря, які надає держава, а є додаткові вакцини, за які ви теж повинні знати та розуміти, що проти цих інфекцій також існує захист.
Пацієнт має право знати, що в Україні ці вакцини є “додатковими” не тому, що вони не є важливими, а тому, що в нас повномасштабне вторгнення і наша держава не настільки фінансово забезпечена, аби зараз мати ці вакцини в Національному календарі. Пацієнт має право знати, що за власним бажанням він може можете вакцинуватись проти цих інфекцій.
На превеликий жаль, не всі медичні працівники це доносять. Ба більше, не всі медичні працівники вважають, що це необхідно доносити, і це дуже болить. Тож найперше, на що варто звернути увагу, – це, на моє глибоке переконання, саме навчання медичного персоналу, проведення тренінгів з імунопрофілактики.
Також вважаю, що, можливо, було б правильно використовувати в комунальних закладах якісь роздавальні матеріали (брошури, буклети) саме про додаткові вакцини. А далі хай вже батьки вирішують, чи вони можуть це собі дозволити, чи ні, чи треба їм купувати купу препаратів для лікування в стаціонарі того ж ротавірусу, чи ж краще вкластися у вакцинацію проти цієї інфекції. Також, можливо, варто запустити якісь рекламні ролики по ТБ – розказувати про рекомендовані вакцини, а не про купу якихось незрозумілих препаратів без доведеної ефективності.
Ще хочу додати, що зараз в лікарів є всі можливості для отримання сучасної адекватної інформації. Наприклад, доступ до платформи UptoDate раніше був платним, проте зараз, навіть під час повномасштабного вторгнення, українські лікарі мають доступ до цього ресурсу безкоштовно. Можливостей оновлювати свої знання зараз дуже багато, було б бажання це робити.
Про те, як зберігати оптимізм та продовжувати турбуватись про здоров'я дітей попри умови війни
В першу чергу потрібно вірити в перемогу, вірити в ЗСУ та донатити. По-друге, маємо робити прості банальні речі для захисту своїх дітей:
- якщо дітки ще маленькі, – підтримувати грудне вигодовування всіма зусиллями (взагалі, як на мене, під час війни без поважних причин пропонувати мамі перейти на суміш – це злочин, бо в нинішніх умовах ми не знаємо, де опинимось завтра – а раптом в якомусь підвалі?);
- забезпечувати дітям адекватне харчування;
- турбуватися про ментальне здоров’я мами: думати про позитив, вірити в перемогу
- не забувати про прогулянки та спорт.
- Ну й, звісно, надзвичайно важлива – особливо в умовах війни – вакцинація! Мова як про обов’язкові вакцини, що надає держава, так і і, за можливістю, додаткові вакцини власним коштом.
Ніхто не завадить нам рухатись далі в Європу, бо шляху назад вже нема. Проте для цього потрібні щоденні зусилля кожного з нас.
Інтерв’ю підготовлено з нагоди Європейського тижня імунізації-2024 в межах проєкту Національного порталу з імунізації #Крокуємо_В_Європу
Спілкувалась Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації.
Фото надані Наталією Сарахман на запит редакції Національного порталу з імунізації.