У спілкуванні з пацієнтами важливо спрощувати складне – Степан Бегларян

З якими міфами про імунну систему та щеплення Ви найчастіше зустрічаєтесь як лікар-імунолог? Як їх розвінчуєте? Поділіться, будь ласка, декількома напрацьованими відповідями-формулюваннями з Вашої практики.

Доброго здоров’я! Міфів та чуток щодо вакцинації досить багато, і на це є ряд причин. По-перше, люди бояться того, в чому погано розбираються. А розбираються у щепленнях навіть не всі лікарі, якщо брати різні спеціальності. Нема людей, які вміють і операцію на мозку зробити, і УЗД серця провести, і сантехніку вдома налаштувати, і мотор автомобіля полагодити, і замінити відеокарту комп’ютера, і збирати правильні гриби в лісі, і схеми щеплень скласти – і людям, і котикам, і кроликам. І так далі, і так далі.

По-друге, у пацієнтів чи їхніх батьків може виникати почуття провини, якщо вони потрапляють в ті 10-15% щеплених, в яких проявляються підвищена температура чи болючість у місці введення (як нормальні реакції на вакцину). Наш емоційний мозок не дуже розрізняє ризики захворіти на смертельно небезпечні інфекції. Але вакцинація знижує ці ризики, покращує імунітет.

По-третє, навіть третина дорослих боїться уколів. А що вже казати про “радості” чути плач дитини від ін’єкцій.

По-четверте, в Україні уже в нашому столітті деякі політики епізодично маніпулювали страхами вакцинації. Тому в 2010-2015 роках Україна займала перше місце на планеті по недовакцинованості населення. А потім були поліомієлітні епізоди, спалахи дифтерії, епідемія кору. По кілька десятків людей щороку помирають від правця і сказу. Але звинувачувати політиків легко. Загалом половина вини на людях, інша половина історично на медичній системі, яка теж складається з людей.

Особисто під час роботи довелося стикатися чи не усіма міфами про щеплення. Одні люди гадають, що все природне – хороше, а штучне ні (хоча існують такі природні речі як бліда поганка). Інші вважають, що вакцини – просто бізнес (хоча дитячі крісла в автомобілях чи парасольки – теж бізнес, як і хліб у магазині).

Також є поширені думки, що вакцини нібито навантажують чи ослаблюють імунну систему, тому дехто боїться робити кілька вакцин в один день. Але ці умовні “навантаження” можна порівняти з тим, наскільки стає важче фундаменту будинку, коли в будинку стає на одну книжку більше. Потерти собі око чистим пальцем – це в десятки тисяч разів більше “навантаження” на імунну систему, ніж вакцинація. Чи переживаєте ви за навантаження на імунну систему, коли дитина грається у пісочниці? Плюс вакцинація покращує імунітет, для чого і розроблена.

Після допису в особистому блозі про вакцинацію проти сказу звертаються і з цих питань. Там таке поле для міфів… Часто питають, чи треба відмовлятися надовго від алкоголю. Було якось питання, чи захищене від сказу кошеня, якщо ще смокче молоко своєї мами-кицьки.

На стандартний міф, як довго не мочити місце введення вакцини, зазвичай відповідаю – одну секунду не мочіть, а далі можна в басейн.

Як боротися? Інколи можна знайти причину, базис, на якому побудований картковий будиночок конкретного міфу. Якщо показати нереальність цього фундаменту, вигаданий картковий будинок в голові пацієнта може посипатися. Однак це зовсім непросто – бо донести аргументи потрібно спрощено. Це як пояснити дитині, що вона теж платить податки (наприклад, ПДВ у магазині). Я б додав наукову і фінансову грамотність як спільний предмет шкільної програми.

Давно ведуться розмови за розширення Національного календаря щеплень – на жаль, через повномасштабне вторгнення вирішення цього питання відтерміновується. На Вашу думку, чи необхідно розширити український Календар? Якщо так, то які вакцини варто було б в першу чергу включити до Календаря і з яких міркувань?

Чи потрібно, щоб держава вимагала не лише умовний ремінь безпеки, а ще й умовні подушки безпеки? При тому, що і те, і те буде безоплатно для пацієнта в державній системі? Звісно, я за, як і будь-яка людина при здоровому глузді.

На прийомі в мене, крім календарних щеплень, пацієнти вакцинуються також від пневмококової інфекції, менінгококової інфекції, від грипу сезонно, від вітрянки, від гепатиту А. Саме цей спадаючий порядок від дуже страшних загроз до “середньострашних” був би логічним щодо щеплень і дітям, і дорослим. Особливо пневмококова та менінгококова вакцини. Окремо можна сказати за щеплення проти ротавірусу, яке доступне лише до піврічного віку. І про папіломавірусну вакцинацію проти раку статевих органів, на яку батьки приводять частіше дівчат, але інколи й хлопців. Вважаю, що відсутність пневмококової, менінгококової та папіломавірусної вакцинації в календарі щеплень – це сором державної системи. За можливості було б непогано і ротавірусну вакцинацію додати.

Витрати на щеплення були б меншими для держави, ніж витрати на лікування цих хвороб.

На щастя, в Україні немає ендемічних регіонів по жовтій лихоманці, кліщовому енцефаліту. Але люди подорожують і на такі щеплення приходять. Було б добре, аби ці вакцини завжди були в наявності.

Ви є лікарем, який активно займається промоцією вакцинації через соцмережі, особистий сайт, застосунок з вакцинації тощо. Наскільки, з Вашого досвіду, це ефективно? Чи можете дати кілька практичних порад колегам, які теж бажають долучитися до просвітницької діяльності, але не знають, з чого почати?

Можу дати пораду колегам – робити все просто, спрощувати складне. Пишіть тексти чи відео  доступно й зрозуміло. Вважаю, що навіть на прийомі говорити “у дитини гострий тонзиліт, патологія вимагає рішення про антибіотикотерапію” – це трохи занадто. Чому б не сказати “в горлі видно гнійні нальоти по типу ангіни, потрібен антибіотик”? 

З часом мій блог теж став дуже простим, більше чорно-білим. Коли почало бракувати часу. Плюс так легше зберігати технологічну сучасність. Онлайн-сервіс з вакцинації, який розробляю – теж доволі мінімалістичний.

Якщо можна зробити продукт, зрозумілий без інструкції – ось секретний секрет.

Наразі є багато бізнес-літератури про те, як будувати бренд лікаря, проводити промо-кампанії. Одна справа коли це стосується великого чи середнього бізнесу, корпоративних питань. Але між лікарем та пацієнтом обов’язково має бути ще довіра. Довіру та простоту не скопіюєш десь, їх потрібно запроваджувати самотужки.

Додам у відповідь на перше запитання про міфи ще одну причину відмов від вакцинації – недовіру до лікарів чи медицини як загалом державної ініціативи. Люди схильні довіряти сусіду через паркан більше. А якщо цей сусід скаже «Псс, чуєш, іди сюди, тут є така інформація», – всі аргументи реальності не перебʼють цю «секретну інформацію». Століття кріпацтва та совєцкого поневолення зробили свої – люди вірили сусідам, а не панству чи керівництву. Застарілі історичні звички можуть стати причиною смертельно небезпечної хвороби пацієнтів, що досить недолуго. Але звички часто такі, нелогічні.

Багато хто знає Вас як розробника сервісу “Вакарта”, що допомагає пацієнтам самостійно складати графік календарних та рекомендованих щеплень. Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення “Вакарти”? Як застосунок функціонує зараз, які функції наразі доступні користувачам? Хто переважно користується сервісом зараз? Чи плануєте розробку ще якихось сервісів, пов'язаних з вакцинацією?

Ідея застосунку «Вакарта – вакцинальна карта»  виникла у 2018 році, коли я сумісно з написанням дисертації почав працювати в приватній клініці, де, власне, і зараз працюю. Тут було багато щеплень, навіть рідкісні вакцини для подорожуючих.

Пацієнти задавали ті самі питання, часто потрібно було складати графік щеплень на майбутнє. А багато хто мав порушення календарного плану. У мене виникла ідея створити такий сервіс, який давав би відповіді, рекомендував би наступну вакцинацію, спираючись на попередньо зроблені дози.

Протягом майже року я поступово створював цей сайт, зробив його таким, що сприймається смартфонами як веб-застосунок. На початку березня 2019 року був запущений сервіс vakarta.com

Написав про це у фейсбуці, і за першу добу зареєструвалося півтори тисячі людей. Протягом наступного року зʼявилися багато речей: розширена інформація про вакцини, карта клінік, де можна знайти ті чи інші вакцини.

Через понад року безоплатного для користувачів сервісу було прийнято рішення зробити його платним. До цього всі витрати на технічну підтримку покривав сам, власними коштами. А на розробку йшли не кошти, а вільний час. Сервіс ставав більшим, стало більше користувачів. Дехто дивувався, дехто донатив на розвиток. Це приємно, коли людям подобається.

Ідея комерціалізації полягала у співпраці з клініками – Вакарта забезпечувала б бронь вакцин у приватних клініках, а медзаклад платив би невелику комісію за прихід до них пацієнта. Кілька клінік одразу були готові, хотіли швидше запускати. Один із власників хотів навіть інвестувати кошти, але привʼязати сервіс до їх клініки, і щоб я перейшов до них працювати. Я відмовився, оскільки не хотів прямої залежності ані від клінік, ані від фармкомпаній. З іншого боку, більшість клінік досить байдуже до цього підійшли.

Тому, спостерігаючи, що основа база користувачів фокусується не на пошуку вакцин через сервіс, а саме на веденні особистого плану щеплень, було прийнято рішення ввести невеликий платіж для користувачів. Оплата і зараз береться лише за можливість вписувати нові записи про вакцинацію. Якщо в наступні роки немає нових щеплень, то і платити не треба. Збереження старих записів, інформація про вакцинні препарати, про комбінування вакцин в один день чи різні дні, карта клінік – все безкоштовно і надалі.

З 2022 року, враховуючи вимушений переїзд багатьох українців за кордон, додав у Вакарту можливість привʼязки графіків до календарів щеплень інших країн.

Також останній рік є можливість вписати серії вакцин – вони не впливають на планування, але можна роздрукувати на Вакарті форму 063 для подачі в навчальний заклад, а також англомовний аналог цієї форми. Звісно, потрібно підписати форму в місцевого лікаря. Однак деяким користувачам це полегшує життя.

Взяти з собою всі записи про зроблені вакцини – не перша думка, коли тікаєш подалі від лінії фронту.

Були ідеї перекладу на інші мови, але поки більше користувачів з України. Частіший користувач – мама дітей, але буває й тато.

Час від часу бували благодійні збори на Вакарті. Вони не дуже великі, але вже допомогли облаштувати автобус-операційну для військових медиків.

Серед інших сервісів – з минулого року розробляю «Смарт Здоровʼя» для Смарт Медікал Центру, клініки, де працюю. Візуально сервіс схожий на Вакарту. Так випадково вийшло, що мʼятно-зелені кольори мого блогу, Вакарти і клініки Смарт співпадають.

Смарт Здоровʼя містить багато інформації для дітей та дорослих – про невідкладні стани, планові рекомендації та щеплення, дієти, інтерактивний підбір жарознижуючих по масі та віку, просту перевірку зору, тестування родимок, імунологічний онлайн-тест. Останній тест – це продукт моєї наукової роботи щодо імунодефіцитів, який існує і окремо, і в Смарт Здоровʼї. Також доступні сповіщення по профоглядах хронічним пацієнтам.

Цей новий сервіс – здоровʼя у смартфоні. Ідея Смарт Здоров’я полягає в тому, щоб ним могли користуватися не лише пацієнти клініки в Києві, а й усі, хто розуміє українську. Хоч в Одесі, хоч у Канаді.

І Вакарта, і Смарт Здоровʼя написані на простому PHP, без використання важких програмних фреймворків. Все-все, досить нудних технічних деталей.

Існує багато упереджень щодо вакцинації лікарів: насправді не вакцинуються/вакцинуються тільки окремими вакцинами, “бо знають, що все підряд колоти не треба”/вакцинуються лише за кордоном “не такими, як в Україні” вакцинами тощо. Яка політика щодо вакцинації у Вашій родині? Чи Ви та Ваші близькі вакциновані та проти чого? Де Ви та члени Вашої родини зазвичай вакцинуються?

Це знову про «секретну інформацію», як про сусіда через паркан. Немає у медицині секретних хитрих способів. І вітаміни не покращують імунітет.

За останні десять років після медичного вишу вакцинувався близько 20 разів – половина це щорічна сезонна вакцинація проти грипу. Аналогічно і дружина, яка є кардіологом. Коли вирішимо завести дитину, будуть зроблені всі вакцини, якими можна захистити дитину, і календарні, і додаткові.

Чи є лікарі, які не вакцинуються? Звісно, є. Деякі лікарі теж, як усі люди, вірять у різні забобони. Це жахливо, коли антинаукова чи антиукраїнська нісенітниця транслюється потім їхніми пацієнтам.

Коли в нашій сімʼї потрібно вакцинуватися, робимо там, де зручніше. Підходжу до цього, як до купівлі хліба в магазині. Чи варто їхати за хлібом за кордон?

Що б Ви як фахівець з імунопрофілактики порадили батькам, які розуміють важливість щеплень, але бояться зробити перший крок та відвести таки дитину до кабінету щеплень?

Якщо у вас є сумніви, потрібна вакцинація чи ні – в минулі сторіччя масових щеплень не існувало. Тому люди заводили більше дітей. А зараз вакцинами можна покращити імунітет.

Інфекції недомократичні, їм все одно, у що чи в кого ви вірите, в якій живете країні, навіть століття їм неважливе. Вірусу грипу інколи все одно, людина ви чи качка. Інфекціям начхати і на ваші страхи.

Ще, на жаль, зроблені вакцини не сигналізують лампочкою чи різким звуком: «Сьогодні у вас спрацювала вакцина проти правця, коли ви чіпали ґрунт подряпаним пальцем. Ура вакцині, ваше життя врятовано». От ремінь безпеки видно, коли він рятує життя.

Ви самі обираєте, вакцинуватися чи ні. Але страшні інфекції люблять невакцинованих.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації. Фото надані Степаном Бегларяном на запит редакції.