Вакцинація пацієнтів з хронічними захворюваннями шкіри. Тетяна Куликова
Наявність в пацієнта тих чи інших хронічних захворювань – особливо якщо мова йде про дитину – часто змушує батьків сумніватися в необхідності вакцинації. Страх перед можливим погіршенням стану дитини підживлюється різноманітним “особистим досвідом” інших батьків, яким ті діляться в соцмережах та в особистому спілкуванні. Проте ще більш сумним є те, що подібні “міфи” про можливе погіршення стану дитини після вакцинації транслює батькам і частина медичних працівників. Особливо ця проблема є актуальною серед так званих вузьких фахівців, які можуть не бути добре ознайомленими з сучасними українськими та міжнародними протоколами щодо вакцинації. Про власний досвід подолання упереджень щодо щеплень та про особливості вакцинації осіб з хронічними захворюваннями шкіри редакція Національного порталу з імунізації поспілкувалась з Тетяною Куликовою – засновницею й керівницею медичного центру «SovaKlinik», педіатром, дерматологом для дітей і дорослих.
Тетяна Кулікова
В українському суспільстві досі існує стереотип, що пацієнтам з хронічними хворобами - зокрема, з атопічним дерматитом - вакцинуватися не потрібно й навіть небезпечно. Яка позиція сучасної доказової медицини з цього питання? Чому багато вузьких фахівців і досі відмовляють таких пацієнтів від щеплень? Як, на Вашу думку, можна вирішити цю проблему?
Позиція доказової медицини однозначна – потрібно захищатись від хвороб, а не від вакцин. Вакцинуватись обов’язково треба. Адже гострі, важкі захворювання погіршують перебіг хронічних в більшості випадків. На жаль, деякі лікарі мають упередження щодо вакцинації, бояться, що вакцинація може викликати загострення.
Часто чую від батьків маленьких дітей: ми зробили перше щеплення, і дитина захворіла на атопічний дерматит. Хоча насправді атопічний дерматит у дітей маніфестує найчастіше в 2-4 місяці і це просто збігається в часі з вакцинацією, а тригери інші: сухе повітря, засоби догляду за шкірою, що не підходять тощо.
Це можна вирішити тільки через грамотну комунікацію про вакцинацію і з лікарями, і з пацієнтами. Адже обізнаність зменшує тривожність і допомагає приймати правильні рішення.
Деякі медичні працівники розповідали, що попри медичну освіту самі в певний період життя мали сумніви в необхідності профілактичних щеплень (наприклад, через недостатню увагу, що приділялась цій темі в медичному виші). Якщо Ви мали подібний досвід, то що допомогло подолати сумніви та прийняти вірне рішення? Що б Ви порадили колегам, що досі знаходяться в подібній ситуації через брак знань або особисті упередження?
Коли я закінчила медичний університет і прийшла працювати на дільницю, мої наставники мали багато упереджень стосовно вакцинації. Ні, вони не були прям антивакцинаторами, але менше з тим вважали, що перед вакцинацією обов’язково потрібно робити аналіз крові, що одночасно кілька вакцин робити не можна, бо то навантаження на організм, що після одужання від ГРВІ потрібно чекати мінімум тиждень тощо. На початку роботи в поліклініці, чесно, я не мала багато часу на саморозвиток: інформація поступала в основному через медпредставників, основний час був зайнятий прийомом, викликами додому й роботою з документами. Але пройшло років п’ять, я освоїлась, і почала ставити собі запитання: чому треба чекати, для чого аналіз крові, чому не можна декілька вакцин одночасно? І шукати відповіді в іншомовних джерелах. Потім я завагітніла вдруге, під час вагітності було багато часу – бо потрібно було дотримуватись досить суворо спокійного режиму – і я читала ще більше. Після народження другого сина вийшла на роботу вже в приватну клініку, почала більше спілкуватись з лікарями, їздити на конференції – й відкрився новий світ))
Якими додатковими вакцинами мають бути захищені хворі з хронічними захворюваннями шкіри?
Взагалі я вважаю, що потрібно робити всі вакцини: і обов’язкові, й рекомендовані (тобто ті, що наразі не входять до національного Календаря і мають бути придбані коштом пацієнта – ред.). В цілому будь-яке важке гостре захворювання може спричинити погіршення перебігу хронічного захворювання. Але, дійсно, є вакцинокеровані захворювання, від яких захиститись особливо важливо.
Наприклад, слід захистити дітей з атопічним дерматитом від вітряної віспи, оскільки у них вітряна віспа протікає важче, викликає сильний свербіж і частіше ускладнюється бактеріальною інфекцією. Якщо пацієнт отримує лікування імуносупресивними препаратами, – наприклад, при псоріазі, – слід обов’язково щорічно вакцинуватись від грипу, щоб запобігти важкому перебігу і ускладненням.
Чи більшість Ваших пацієнтів вакциновані? Які аргументи Ви озвучуєте, аби пояснити їм необхідність профілактичних щеплень?
Так, більшість моїх пацієнтів вакцинуються й обов’язковими, і рекомендованими вакцинами. Я розповідаю про ризики від вакцинокерованих хвороб, ми разом можемо переглянути інструкцію, проговорити страхи батьків. Я завжди розповідаю, які нормальні реакції на вакцинацію можуть бути, залишаюсь на зв’язку з батьками після вакцинації.
Часто антивакцинатори кажуть, що лікарі не вакцинуються самі й не вакцинують своїх дітей. Чи щеплені Ви та члени Вашої родини? Чи щеплюєте Ви дітей крім календарних ще й рекомендованими вакцинами? Де зазвичай вакцинуєтесь та вакцинуєте свою родину?
Так, всі в родині (я, чоловік, діти і три собаки) вакциновані всіма обов’язковими й рекомендованими вакцинами. Ось зараз чекаю на Бексеро (вакцину проти менінгокококу типу В – ред.), щоб вакцинуватись. Вакцинуємось в моєму медичному центрі “SovaKlinik”. До того як я створила медичний центр, вакцинувалась в амбулаторії за місцем проживання або в приватних клініках – там де була вакцина і було зручно вакцинуватись. Не підтримую упередження, що в амбулаторії погані вакцини. Рекомендую вакцинуватись там, де є можливість. Головне – захистити себе і дітей від небезпечних захворювань.
Багато батьків, розуміючи важливість щеплень на інтелектуальному рівні, все ж вагаються через певні страхи, упередження, поради інших, негативний особистий досвід взаємодії з медичною системою тощо. Що б Ви як лікар та мама хотіли сказати їм, аби допомогти їм зробити важливий крок в напрямку захисту їхніх дітей?
Оберіть лікаря, який керується науковим підходом до роботи, якому ви зможете довіряти та проговорювати з ним всі свої страхи.
Читайте перевірені авторитетні джерела – наприклад, Національний портал з імунізації, UpToDate (він містить і розділ для пацієнтів), CDC (не потребує реєстрації і містить безліч інформації).
Читайте не лише про вакцини, а й про хвороби, від яких вони захищають, і чому саме від цих хвороб, винайшли вакцини. Інформованість зменшує тривожність, саме тому я багато зусиль прикладаю для підвищення поінформованості батьків.
Спілкувалась Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації.
Фото надані Тетяною Куликовою на запит редакції.