Все про профілактику сказу. Віктор Кірейко

Наші читачки-мами часто питаються, які саме тварини можуть заразити дітей сказом, а яких можна не боятися? І як щодо птахів, чи можуть вони інфікувати когось сказом?

Природними осередками сказу є дикі хижі тварини. В Україні це лисиці, вовки, єнотоподібні собаки, а також бродячі собаки та коти.

Однак на сказ можуть хворіти всі ссавці. Як домашні собаки та кішки, так і свійські тварини: коні, кози, корови, вівці та інші. Також треба пам’ятати, що на сказ можуть хворіти й гризуни. Зокрема щури та всім симпатичні їжачки та білочки. Окремим рядком стоять кажани. Вони вважаються дуже небезпечними в плані ризику зараження сказом.

Теоретично сказом можуть хворіти і птахи. Але є нюанс… 

Навіть якщо уявити, що півня вкусила скажена лисиця та він після цього вижив, навіть якщо уявити, що вірус сказу досяг мозку та півень дійсно сказився, у птахів немає слинних залоз. Тож навіть якщо вас клюнув скажений півень, він не міг заразити вас сказом. (А як же може заразити сказом півень? Для цього треба дуже постаратися. Треба спіймати півня, взяти молоток, розтрощити йому голову, і от якщо частинка мозку птаха потрапить вам в око чи в рот, то теоретично можна заразитись сказом… але це якщо дуже сильно фантазувати).

Яка в цілому в Україні ситуація зі сказом?

Якщо спиратись на дані WAHIS (це, якщо пояснювати простою мовою, як Всесвітня організація охорони здоров’я, тільки для тварин) то ситуація зі сказом як серед диких, так і серед домашніх тварин погана по всій країні.
Згідно даних ВООЗ, Україна є ендемічним регіоном по сказу серед диких м’ясоїдних тварин.
Я можу навести статистику по Києву та області.
Протягом 2021 року в місті Києві всього було вкушено та/чи ослинено хворими на сказ тваринами 32 людини!!!
1 людина – лисицею.
7 людей – собаками (5 з них домашніми!!!)
24 людини – котами (19 з них домашніми котами!!!)
Зверніть увагу! Всього лише двома домашніми котами що були хворі на сказ, було вкушено 19 людей!
Протягом 2022 року хворими на сказ тваринами було укушено та ослинено 13 людей:
→ 1 – лисицею
→ 1 – домашньою собакою
→ 11 – котами!!! ( 9 з них – домашніми!!!)
Тобто навіть якщо мова за вашого улюбленого котика, це не означає, що він точно не може захворіти на сказ!
За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, у 2022 році зареєстровано 55 хворих тварин у 6 районах Київської області. Із них:
→ 26 котів,
→ 23 собаки,
→ 6 лисиць
На жаль, в Україні в 2022 році зареєстровано 2 випадки захворювання на сказ людей.

Оскільки, на жаль, не всі усвідомлюють небезпеку, пов’язану зі сказом, уточніть, будь ласка, наскільки серйозним є це захворювання? Чи зафіксовано успішні випадки лікування осіб із симптомами сказу?

Сказ – це хвороба зі 100% летальністю. І це, я гадаю, дуже вагомий чинник вважати проблему сказу дуже серйозною.

Так, дійсно є декілька випадків успішного лікування сказу у людей. Зафіксовано лише 12 таких випадків. Але треба розуміти, що це лікування, по суті, експериментальне. Це останній шанс на життя фактично приреченій людині. І ті, хто вижив, все одно мають серйозні наслідки хвороби, тому що мозок був суттєво уражений вірусом. Але вони залишились живими.

Багато людей досі бояться вакцини проти сказу більше, ніж захворювання на сказ. На Вашу думку, з чим це пов’язано? Чому стільки страхів та пересторог стосується саме вакцини проти сказу, яка є звичайною неживою вакциною?

Я думаю, тут основну роль грає необізнаність.

Колись проблема була у відсутності інформації, і кожна книга була скарбом. Зараз інформації не просто багато – її насправді величезна кількість. І вона може бути діаметрально протилежною в різних авторів. Тому багато людей не хочуть і не мають бажання та просто фізичної можливості глибоко розбиратись в темі і спираються на те, що сказав якийсь знайомий або якийсь блогер, якого він вважає авторитетом.

Це стосується й антивакцинаторів, і остеопатів, і всіх інших псевдоекспертів, що свідомо або несвідомо вводять в оману людей.

В які терміни необхідно провести профілактику вакциною (та за потреби імуноглобуліном) після укусу чи ослинення, аби захворювання на сказ не розвинулось? Чому в цьому контексті небезпечною є порада “спостерігати за твариною 10 днів”?

Починати введення вакцини та імуноглобуліну потрібно якнайшвидше після укусу або ослинення, тобто немає граничного терміну початку вакцинації. Це пов’язано з особливістю розвитку хвороби. Зараження сказом відбувається при потраплянні на пошкоджену шкіру або слизові оболонки зараженої слини, спинномозкової рідини або частинок мозку хворої тварини. Спочатку вірус розмножується в місці попадання. “Улюбленими” місцями для цього є м’язи та нерви. Причому швидкість розмноження вірусу в нервах у рази більша, ніж у м’язах. Потім вірус по нервах зі швидкістю приблизно 12-24 мм на добу просувається до спинного мозку, а точніше – до нервових вузлів поруч із ним. Коли вірус досягає цих нервових вузлів, там вірус розмножується ще раз. І після цього вже зі швидкістю 200-400 мм на добу просувається до головного мозку, де і викликає запалення мозку та його оболонок, від чого людина, власне, й вмирає.
Здавалося б, шлях вельми не близький. Взагалі-то так. Інкубаційний період (тобто час від моменту зараження до прояву хвороби) може сягати 1 року і більше.

Ми достеменно не знаємо, скільки часу буде потрібно вірусу, щоб дістатись мозку конкретної людини та вбити її. Це може бути й 5 днів, і один рік. Саме для того, щоб дати максимум шансів організму встигнути виробити імунну відповідь та побороти вірус до того як він дістанеться мозку та вб’є людину, й потрібно якнайшвидше починати курс антирабічних щеплень.

Чи є такі випадки укусу/ослинення твариною, коли справді можна не щепитися, а спостерігати за твариною? Як щодо хатньої тварини, що не виходить на вулицю? А як щодо тварини, яка має документальне підтвердження вакцинації проти сказу?

Дивіться, якщо це ваш улюблений котик чи собачка, ви його регулярно, підкреслюю – регулярно (!), вакцинуєте від сказу, він зараз здоровий та поведінка вашого улюбленця ніяк не змінилась, тоді, в принципі, можна не вакцинуватись. 

АЛЕ! Якщо вас вкусив невідомий собака, що належить незнайомій людині, наскільки ви впевнені у регулярності вакцинації цього невідомого собаки? Навіть якщо вам покажуть паспорт вакцинації тварини, чи ви впевнені, що щеплення не “куплені”, а реально зроблені? А собачка з кліпсою, яку ви періодично бачите надворі, точно вакцинована менше року тому? Ви готові поставити на це своє життя? Якщо так, то це ваше рішення. 

З приводу “супер-пупер-домашніх” улюбленців, які ніколи не виходять на вулицю, в медичній літературі описано такий випадок. Домашній котик, який виходив тільки на балкон, раптом захворів. Вкусив дитину. На щастя, бабуся була обізнана з проблемою сказу й відвела онука до лікарів, де почали вакцинацію. Тіло котика взяли на аналіз і виявили, що він помер від сказу. Причому від сказу, що характерний для кажанів. Потім бабуся згадала, що за кілька тижнів до того на балкон залетів кажан. Його потім викинули, але, вірогідно, він все ж таки вкусив “супердомашнього” котика. Саме тому всі домашні тварини, навіть ті, що не виходять на вулицю, мають бути регулярно щеплені від сказу.

Чи насправді вакцинація від сказу потребує певних обмежень у способі життя (не вживати алкоголь, не займатися спортом, не бувати на сонці тощо)?

На жаль, ці міфи дуже сильно засіли в головах як простих людей, так і медиків. І чого я тільки не чув: заборона алкоголю та вживання деяких продуктів (червоні, жовті, мед тощо), обмеження вживання кави, обмеження перебування на сонці, заборона ходити в баню та спортзал… Навіть заборона займатись сексом рік… яких нісенітниць я тільки не чув з цього приводу… 

На сучасному етапі розвитку науки це все просто міфи.

Немає ніяких обмежень, що відрізняють антирабічну вакцину від переважної більшості інших вакцин.

Чи вимагає вакцинація проти сказу госпіталізації?

Згідно діючого наказу, госпіталізації у цьому випадку потребують:

• жителі сільської місцевості;
• особи, яким призначено повторний курс вакцинації;
• люди з обтяженим анамнезом (захворювання нервової системи, алергія на медикаменти, серйозні реакції на вакцини);
• Вагітні;
• Вакциновані від інших захворювань менш ніж за 2 місяці до введення антирабічної вакцини.

Не питайте, чому так і чим, наприклад, завинили жителі сіл… Цей наказ морально застарів вже дуже давно і потребує змін. Але формально якщо ви підпадаєте під одну з цих категорій, то згідно діючого законодавства госпіталізація має бути.

Наскільки суворо треба дотримуватись графіку щеплень у випадку екстреної вакцинації проти сказу? А якщо змістилось введення однієї з доз через форс-мажор - “все пропало” чи можна продовжувати курс щеплень?

Для того щоб сформувалась достатня імунна відповідь на щеплення, потрібно максимально ретельно дотримуватись графіка щеплень. Особливо важливо це для другої дози, що вводиться на 3 день від початку курсу щеплень. У разі форсмажорів та порушення графіку вакцинації необхідно проконсультуватись з кваліфікованим рабіологом щодо подальшої тактики. 

Якщо в наявності більше нема вакцини, якою розпочали курс вакцинації, а є тільки вакцина іншого виробника, чи продовжувати в такому випадку курс антирабічних щеплень?

З приводу зміни вакцини протягом курсу щеплень світові рекомендації стверджують, що бажано вакцинуватись однією вакциною протягом всього курсу, але якщо це неможливо, тоді краще ввести іншу вакцину, ніж не ввести жодної.

В яких випадках можна припинити курс екстреної вакцинації проти сказу, не завершивши його?

Курс щеплень можна перервати, якщо тварина, що вкусила вас, була під наглядом щонайменше протягом 10 днів та вона повністю здорова, причому це засвідчено ветеринаром. Це означає, що вона не могла вас заразити сказом. Зверну увагу, що перші ознаки захворювання можуть бути не дуже очевидними, тому здоров’я тварини має підтвердити ветеринар.

В яких випадках необхідно окрім вакцини вводити й антирабічний імуноглобулін? Чи потрібна госпіталізація в цьому випадку?

Необхідне введення як вакцини так і імуноглобуліну в наступних випадках:

• Широкі укуси(більше 5см);
• Глибокі укуси (що дістають до м’язів);
• Будь-який укус, нанесений дикою твариною;
• Безпосередній контакт з кажанами;
• Будь-який укус або ослинення пошкодженої шкіри наступних ділянок:
  голова;
  шия;
  руки;
  промежина;
• Ослинення слизових оболонок навіть без їх ушкодження.

Хочу підкреслити! Імуноглобулін без вакцини НЕ ВВОДИТЬСЯ! НІКОЛИ!!!

Введення імуноглобуліну повинно проводитися якомога раніше, але не пізніше 7 днів з моменту введення першої дози вакцини.
Введення імуноглобуліну проводиться в стаціонарі.
Імуноглобулін вводиться в краї рани та навколо рани. Якщо неможливо ввести повну дозу імуноглобуліну навколо рани, залишок вводиться внутрішньом’язово, але в іншу зону від вакцини (сідниця, стегно)

CDC радить дітям, що відвідують Україну, профілактичну вакцинацію проти сказу. Чи Ви вважаєте доцільною таку пораду? Яким категоріям населення Ви б порадили профілактичну вакцинацію проти сказу?

CDC (Центри контролю та профілактики хвороб, США) формує рекомендації для жителів Сполучених Штатів Америки, що планують відвідати Україну. І це повністю відповідає рекомендаціям ВООЗ, наприклад.

Профілактична вакцинація (тобто така, що проводиться до потенційного контакту з джерелом інфекції – ред.) рекомендується всім, хто має підвищений ризик контакту з вірусом сказу через рід занять або регіон проживання, зокрема:

• працівникам лабораторій (в тому числі і ветеринарних), які працюють із типовим вірусом сказу;
• спеціалістам ветеринарної медицини;
• мисливцям; лісникам, таксидермістам;
• особам, що виконують роботи з відлову й утримання бродячих тварин;
• листоношам;
• військовим (а тепер давайте згадаємо, скільки ми щодня бачимо “няшних” відео військових з лисичками, котиками, собачками, білочками);
• мандрівникам до районів, уражених сказом;

І от наступний пункт важливий для нас. Це те, що рекомендує Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ):

• Діти, які проживають або відвідують райони, що уражені сказом, можуть бути імунізовані профілактично як індивідуально, так і під час масової вакцинальної компанії за відсутності економічних, програмних та логістичних перешкод.

Чи проведення профілактичної вакцинації проти сказу означає, що надалі при укусі/ослиненні тварини вже ніколи не треба буде вакцинуватись? (багато хто так вважає)

Якщо Ви були повністю вакциновані (5 доз) менше 3-х місяців тому, то можна не щеплюватись у випадку повторного укусу/ослинення.

Якщо Ви були повністю вакциновані або отримали профілактичну вакцинацію більше 3 місяців та менше 5 років тому, тоді у випадку повторного укусу/ослинення все одно потрібно щеплюватись, але тільки двома дозами:  у 0 і 3 день. Імуноглобулін в такому випадку вводити не потрібно.

Якщо щеплення від сказу було проведено більше 5 років тому, тоді необхідно пройти повний курс щеплень заново.

Які проблеми, на Вашу думку, існують в Україні з вакцинацією тварин? Яких поширених помилок припускаються власники тварин в питанні вакцинації їх проти сказу?

Я не є ветеринаром. Але, на мою думку, тут треба взяти до уваги два аспекта.

Перший – це необізнаність. Ветеринарні клініки у більшості міст проводять регулярні кампанії з безкоштовної вакцинації тварин, проте багато хто не в курсі такої можливості.

Другий – це, на жаль, неналежно поставлена робота конкретних ветеринарних клінік, які не проводять планових вакцинацій тварин. Наприклад, у селах.

В багатьох країнах світу зараз не фіксується сказ у свійських тварин. Що можна було б зробити в Україні, аби мати такі результати?

Нема потреби винаходити велосипед, адже все вже вигадано до нас. Це щеплення тварин. Як домашніх, так і диких. Є антирабічні вакцини, що розкидуються разом з приманкою для того, аби дикі тварини її їли й таким чином набували імунітет.

Що б Ви порадили змінити в поточних наказах МОЗ щодо сказу, аби надання медичної допомоги було ефективнішим?

Це питання складне.

По-перше, звісно, потрібно змінити покази до госпіталізації згідно сучасних поглядів на антирабічну допомогу.

По-друге, вибудувати систему освіти лікарів, щоб людям не відмовляли у щепленні та не лякали нісенітницями. Ця система, в принципі, присутня у теперішньому наказі. Але вона не працює у багатьох областях України. Тому досі є в головах міфи про заборону спортзалу та алкоголю після вакцинації та про те, що “вакцина дуже важка”.

По-третє, вибудувати ефективну систему контролю. На жаль, реально зараз з контролем за антирабічною допомогою ситуація дуже сумна. І нормально працююча система контролю за антирабічною допомогою, гадаю, значно покращить ситуацію. Причому важливо не те, як вона прописана на папері, а наскільки вона реально ефективно працює.

Що робити пересічному громадянину, якщо медичний працівник відмовляє у вакцинації проти сказу?

• Показати свою обізнаність в протоколі, нормативно-правових документах, апелювати до інструкції на вакцину, стояти на своєму, чітко даючи зрозуміти, що ви налаштовані на вакцинацію. (Можливо, доведеться трошки й поскандалити, проте життя важливіше).
• Не вестись на “страшилки” про вакцину, які вам можуть розповідати. Не вестись на те, що можуть порадити шукати того бродячого кота (або собаку) в парку.
• У випадку категоричної відмови медичного працівника ввести вакцину проти сказу вас мають зареєструвати в журналі тих, хто звернувся за медичною допомогою, та надати довідку. І от в довідці медичний працівник зобов’язаний зазначити, що вам відмовлено в антирабічній вакцинації. Далі варто подати скаргу директору медзакладу, а якщо проблема не вирішиться – звернутися до Національної служби здоров’я України (НСЗУ), яка є замовником медичних послуг і має повноваження проводити моніторинг їх надання медичними закладами охорони здоров’я.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації

Джерело фото – фейсбук-сторінка Віктора Кірейка