Вакцинація дітей із захворюваннями нирок. Єлізавета Лагодич
Захист від смертельно небезпечних хвороб – право кожного! На жаль, в Україні цим правом пацієнтів з хронічними захворюваннями часто нехтують. Зокрема, це стосується дітей з хронічними захворюваннями нирок, які через упередження батьків та окремих медичних працівників залишаються беззахисними проти небезпечних захворювань. То чи потрібно та безпечно вакцинувати таких пацієнтів? Розібратися в цьому питанні вакцинації нам допомогла Єлізавета Лагодич: педіатр, дитячий нефролог, консультант з питань грудного вигодовування, член Європейської ниркової асоціації (ERA), Європейської асоціації дитячих нефрологів (ESPN), Української академії педіатричних спеціальностей, Української асоціації дитячих нефрологів, Української академії медицини грудного вигодовування.
В українському суспільстві досі існує стереотип, що пацієнтам з хронічними хворобами - зокрема, з захворюваннями нирок - вакцинуватися не потрібно й навіть небезпечно. Звідки це упередження?
Важко сказати звідки “ростуть ноги” у данного упередження. Це якось передавалось із покоління в покоління лікарів ще з часів радянської медицини, як, наприклад, так звана “дієта годуючої мами”. Можливо, це пов’язано було з відсутністю доступу до міжнародних даних у той час та можливості проводити власні дослідження. І, на жаль, досі стикаюся з ситуаціями, коли діткам після перенесених інфекцій сечовивідних шляхів, на фоні вроджених аномалій органів сечовидільної системи, діткам з іншими захворюваннями нирок забороняють вакцинуватися, і це мене дуже засмучує.
То яка ж позиція сучасної доказової медицини з цього питання?
Позиція сучасної світової медицини підтримує вакцинацію дітей із захворюваннями нирок. При чому наголошують на особливій важливості вакцинації дітей, які отримують нирковозамісну терапію, готуються до трансплантації нирки, а також дітей, що отримують чи готуються отримувати імуносупресивну терапію з приводу захворювання нирок.
Діти з хронічними захворюваннями нирок повинні отримувати всі дитячі щеплення згідно зі стандартним графіком вакцинації країни, де вони мешкають.
Чому ж тоді багато вузьких фахівців і досі відмовляють таких пацієнтів від щеплень?
Думаю, це знову ж таки упередження лікарів стосовно вакцинації. Можливо, це пов’язано з передачею знань від покоління до покоління, бо могли так навчати. Тобто присутні як обмежені знання про важливість вакцинації таких дітей, так і побоювання стосовно безпеки, імуногенності та ефективності вакцин. При цьому ресурсу чи бажання розбиратися в тому самостійно в багатьох колег, на жаль, нема.
Як, на Ваш погляд, можна вирішити цю проблему?
Варто частіше підіймати це питання на профільних конференціях як для лікарів первинної ланки, так і для вузькоспеціалізованих (нефрологічних/урологічних); доносити лікарям при кожній можливості про важливість вакцинації дітей з хронічними захворюваннями нирок та розвіювати міфи та побоювання.
Якими додатковими вакцинами (окрім календарних) мають бути захищені пацієнти з захворюваннями нирок?
Діти з хронічними захворюванням нирок повинні бути вакцинованими також рекомендованими вакцинами, особливо від пневмококової та коронавірусної інфекцій, сезонного грипу. Також діти, які готуються до трансплантації нирки, обов’язково мають бути щеплені від вітряної віспи.
Чи більшість Ваших пацієнти вакциновані? Які аргументи Ви зазвичай озвучуєте, аби пояснити їм необхідність профілактичних щеплень?
Так, звичайно, більшість моїх пацієнтів вакциновані. Завжди намагаюсь уточнювати на прийомі стосовно проведених щеплень у дитини. Якщо приходить невакцинована дитина, я спочатку питаю батьків, чому вона не щеплена. Якщо причина в тому, що вакцинуватися дитині хтось необґрунтовано заборонив, я пояснюю, чому саме це є необґрунтованим, посилаючись на накази та інші джерела: іноді допомагає прямо одразу подивитись їх разом з батьками на прийомі. Якщо ж причина в побоюваннях самих батьків, то пояснюю важливість вакцинації для дітей з хронічною хворобою нирок.
Завжди намагаюсь в зрозумілій формі пояснити батькам пацієнтів, що дітки з захворюваннями нирок, особливо хронічними, дуже вразливі до інфекцій та тяжче переносять хвороби, яким можна запобігти вакцинацією, через зміни гуморальної та клітинної імунної відповіді, на які негативно впливають уремічні токсини, проведення нирковозамісної терапії, іноді незбалансоване харчування та прийом імуносупресивних препаратів.
Часто противники щеплень кажуть, що лікарі не вакцинуються самі й не вакцинують своїх дітей. Чи щеплені Ви та члени Вашої родини? Чи щеплюєте Ви дітей крім календарних ще й рекомендованими вакцинами?
Так, я стикалася з таким упередженням. В мене є син, йому 3 роки, він вакцинований усіма вакцинами, що доступні в Україні для його віку🙂. Наприклад, ми нарешті дочекались і зробили вакцину проти менінгококу В “Бексеро”. Також син захищений від вітряної віспи, пневмококу, гепатиту А, ротавірусної інфекції. Обов’язково щороку вакцинуємося усією родиною від сезонного грипу. Як то кажуть, “Вакциную, бо люблю❤️”.
Що Ви як фахівець могли б порадити пацієнтам із захворюваннями нирок, які попри отриману від лікарів інформацію все ще бояться вакцинуватися?
Дуже хочу заспокоїти батьків таких пацієнтів тим, що багато світових досліджень присвячено безпеці та ефективності вакцин у дітей з хронічними захворюваннями нирок. Всі ці дослідження свідчать про те, що вакцинація для таких дітей безпечна: вона не погіршує функцію нирок, не знижує ефективність діалізу, не підвищує ризик відторгнення трансплантанту, а ефективність вакцин така сама, як і для здорових дітей.
Тому варто не боятися та довіритися лікарю та одному з найкращих надбань сучасної медицини – вакцинації.
Спілкувалась Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації.
Фото надані Єлізаветою Лагодич на запит редакції