Особливості вакцинації у Франції. Євгенія Правдюк

Пані Євгеніє, розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Який Ваш досвід роботи в Україні та де саме Ви працюєте зараз у Франції?

Зараз я працюю в госпіталі в м.Каркасон у відділенні педіатрії. В Україні працювала спочатку на 2-му етапі виходжування новонароджених в 2 дитячій лікарні м. Києва, потім – в інтенсивній терапії новонароджених 6-го пологового будинку м. Київ. І останні 10 років перед початком повномасштабного вторгнення я провела у приватній клініці “Наш доктор” на посаді педіатра. В Каркасоні я працюю з грудня 2022 року на посаді асоційованого лікаря-педіатра. Асоційований лікар – це лікар, який не має підтвердження диплому в країнах Євроспільноти. Оскільки Україна не є членом Євроспільноти, а я отримувала диплом в Україні, відповідно, я поки що працюю на цій посаді. Це означає, що за моєю роботою має наглядати лікар-педіатр-француз, який має освіту, що йому дозволяє навчати інтернів або асоційованих лікарів, як я.

Якщо порівнювати організацію вакцинального процесу в Україні та Франції, то які Ви спостерігаєте основні відмінності?

Обов’язкових щеплень з 2018 року у Франції 11. Це щеплення проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту В, гемофільної інфекції, пневмококу, менінгококу С, кору, краснухи, паротиту. До 2018 року у Франції було тільки 3 обов’язкових щеплення: проти дифтерії, правця та поліомієліту. БЦЖ є обов’язковою вакциною не для всіх дітей у Франції, а тільки для тих, що народилися в певних регіонах, де багато туберкульозу, або для дітей іммігрантів. 

Дещо відрізняється від українського  графік щеплень. На першому році життя дитина отримує 3 дози вакцини проти 6-ти інфекцій (кашлюку, дифтерії, правця, гепатиту В, гемофільної інфекції, поліомієліту) у 2, 4 та 11 місяців, а наступна ревакцинація – проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту проводиться в 6 років. І на першому році життя, і в 6 років використовуються вакцини з повним набором антигенів проти кашлюку, дифтерії та правця. Проти кору, краснухи та паротиту вводиться 2 дози з інтервалом в середньому 4-6 місяців – зазвичай в 12 та 18 місяців. Це пов’язано з тим, що дітки дуже рано починають відвідувати дитячі навчальні заклади на кшталт наших ясел – це називається ‘maternelle’ (матернель). А для вступу в ці дитячі заклади обов’язковою є наявність вакцинації: двох доз проти кору, паротиту, краснухи, трьох доз проти кашлюку, дифтерії. правця, поліомієліту, гепатиту В та гемофільної інфекції, двох доз проти менінгококу серогрупи С та трьох доз проти пневмококу. В більш старшому віці ревакцинація проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту відбувається в 6 років, потім – в 11-13 років, потім – в 25, 45 та 65 років; після 65 років ревакцинація проти цих чотирьох інфекцій проводиться кожні 10 років. Для родин, які очікують немовля, якщо в них порушено графік і вчасно не отримано вакцину проти дифтерії та правця, обов’язково гінекологи наполягають на ревакцинації під час вагітності обох майбутніх батьків вакциною проти дифтерії, правця та кашлюку. Після 65 років також показана вакцина проти оперізуючого герпесу та проти грипу. Проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) рекомендовано 2 дози з 11 до 14 років. Більшість вакцин покривається медичною страховкою. Вакцинація проти ротавірусу, проти інших серогруп менінгококу (крім С) – це рекомендовані вакцини. Проте якщо є високий ризик захворіти на ці інфекції і  рецепт від лікаря, ці вакцини також покриваються медичною страховкою. 

Згідно з даними ВООЗ станом на 26 червня 2023 року охоплення дітей базовими вакцинами складає від 90 до 99% залежно від антигену: наприклад, по охопленню щепленнями проти дифтерії, правця, кашлюку та поліомієліту 2-річних дітей Франція має один з найкращих результатів в Європі. 

Процедура вакцинації тут така, що лікар видає рецепт на вакцину. Батьки отримують за цим рецептом вакцину в аптеці з дотриманням холодового ланцюга. Обов’язково також виписується рецепт на знеболюючий пластир –  зазвичай це ЕМЛА, що випускається у вигляді патчів. Орієнтовно за 45 хвилин до приходу до лікаря батьки прикріплюють цей пластир на стегна, де буде проводитись ін’єкція (якщо мова за маленьку дитину), і потім приходять до лікаря з вакциною. Зазвичай лікар і виконує вакцинацію.

Можливо, щось Вас приємно здивувало у підході французьких медиків до вакцинації? Чи щось було б корисно запровадити й в Україні?

Приємно здивувало, в першу чергу, те, що абсолютно всі лікарі стаціонарів, всі педіатри – за вакцинацію. Так, вони можуть десь трошечки мати різні погляди на те, які саме вакцини й коли вводити. Але абсолютно всі лікарі мають провакцинальну позицію, бо розуміють, що вакцини можуть попередити набагато більше проблем із здоров’ям, ніж вигадані наслідки вакцинації, про які досі розповідають окремі педіатри в Україні.

Я в перші місяці роботи постійно дивувалась, що лікарі стаціонару не відмовляють відкласти щеплення, “поки не зміцніє”, а замовляють вакцини в аптеці і роблять щеплення перед випискою, щоб наздогнати календар. Глибоко недоношені діти як група ризику вакцинуються за календарним віком, а не “коли підростуть і зміцніють”. Якщо дітки глибоко недоношені і знаходяться, наприклад, в нашому відділенні інтенсивної терапії на вихожуванні довгий час, то як тільки їм виповнюється 2 місяці календарних, то таких діток вакцинують просто на території нашого відділення 6-валентною вакциною (Інфанрикс гекса або Гексаксим) та проти пневмококу вакциною Превенар 13. Коли дитинка виписується, обов’язково видається рецепт на наступну вакцину проти пневмококу, яка має бути введена в 3 місяці. Діти з астмою, діабетом, аутизмом і т. д. вакциновані обов’язково.

Також важливо зазначити, що з жовтня 2023 року по всій території Франції було впроваджено введення препарату Бейфортус для профілактики РСІ – респіраторно-синцитіальної інфекції (мова за нірсевімаб – моноклональне антитіло, що забезпечує пацієнта “готовими” антитілами для боротьби з вірусом, на відміну від вакцини, що стимулює самостійне вироблення антитіл організмом вакцинованого – ред.). Це доступно для всіх дітей, які народилися на території Франції починаючи з квітня 2023 року. Щоосені у Франції реєструється спалах респіраторно-синцитіальної інфекції, зокрема, бронхіолітів, вкикликаних респіраторно-синцитіальним вірусом. Тому було впроваджено програму імунізації всіх діточок в пологовому будинку перед випискою (або потім у свого сімейного лікаря або педіатра під час першого сезону РСІ в житті дитини), аби захистити дітей від важких форм бронхіоліту. Після початку кампанії, з жовтня 2023 року по лютий 2024 року, в нашому відділенні була тільки 1 дитина з важким перебігом бронхіоліту, яка свого часу отримала Бейфортус, і то вона мала ускладнений анамнез. Ще декілька дітей, які отримали Бейфортус, мали легкий перебіг та не вимагали призначення кисню. В цілому результати кампанії вражаючі: відсоток малюків, які отримали Бейфортус і потім мали важкий перебіг бронхіоліту, дуже незначний. Було б чудово, якби й діти в Україні мали можливість отримати захист від ускладнень респіраторно-синцитіальної інфекції.

Яка політика держави, медичних працівників стосовно відвідування дитячих садочків та шкіл нещепленими (або не повністю щепленими) дітьми? Чи є отримання щеплення обов'язковою умовою для відвідування дитячого колективу? Чи існують певні “санкції” для батьків, що відмовляються вакцинувати дітей?

Вакцинація є обов’язковою умовою відвідування дитячих садочків та шкіл. Навіть якщо дитина знаходиться в лікарні, – наприклад, дитина з групи ризику, з бронхіальною астмою, з інвалідністю з будь-якої причини – і в неї не вистачає доз вакцини, вакцинація може бути проведена навіть під час госпіталізації. Якщо батьки відмовляються вакцинувати дітей, то ця ситуація розглядається відповідними службами. У важких випадках, коли це супроводжується недостатнім доглядом за дітьми, соціальні служби можуть впливати на цих батьків аж до вилучення дітей з сім’ї. Якщо це неблагополучна родина, де регулярно не виконується догляд за дітьми, не проводиться вакцинація, якщо це загрожує життю та здоров’ю, то дитина може бути вилучена з родини і  розміщена в так званій прийомній родині. Зазвичай за пів року переглядаються умови в рідній сім’ї: якщо батьки змінили своє ставлення, готові піклуватися про свою дитину, виконувати всі рекомендації лікаря включно з вакцинацією, то дитину повертають до рідної сім’ї.

Які професійні групи мають вимоги стосовно щеплень для прийому на роботу? Якщо певні щеплення для цих груп є обов'язковими, то за чий кошт вони виконуються?

Вимога щодо обов’язкових щеплень проти гепатиту В, дифтерії, правця. поліомієліту, грипу стосується студентів медзакладів, лікарів та медсестер, які працюють з людьми похилого віку. Це все покриває медична страховка. Мені, наприклад, коли я тільки влаштовувалась на роботу, прислали перелік документів, які я маю надати. Він включав довідку про вакцинацію проти дифтерії, правця та проти COVID-19, що я й надала. Щороку на території шпиталю в осінньо-зимовий період організується кампанія вакцинації працівників проти грипу та проти COVID-19 – цим опікується відділення медицини праці. Як правило, працівник телефонує та записується на певну дату та час, приходить, вакцинується – тоді ставиться відмітка, що співробітник вакцинований і може далі працювати. Цього тижня мені прислали пропозицію від шпиталю додатково вакцинуватися проти COVID-19 (хоча я отримала черговий бустер восени) як пацієнтці з групи ризику, тому що в мене видалена нирка. 

Також під обов’язкові щеплення підпадають представники ще деяких професій:  персонал лабораторій, працівники водоканалу, ветеринари, працівники медичного транспорту, харчової промисловості, бальзамувальники, персонал медичних і соціальних закладів, військовослужбовці.

Обов’язкові щеплення покриває медична страховка. Важливо зазначити, що страховка видається також всім, хто має тимчасовий захист або статус біженця, тільки треба подати відповідну заявку. Якщо людина не працює (пенсіонер, дитина), то зазвичай держава покриває 100 % страхової суми. Якщо людина працює, вона має оформити додаткову страховку (mutuelle), за яку платить щомісяця певну суму. У Франції система страхування, яку можна охарактеризувати як  “багатий платить за бідного”. Чим більше ти заробляєш, тим більше ти платиш за медичне страхування та медичні послуги. Більшість медичних обстежень і втручань страховка покриває повністю. При перебуванні в стаціонарі, наприклад, батькам не треба нічого купувати: жодних списків ліків, все забезпечує лікарня, харчування повноцінне, гаряче, різноманітне.

Якщо порівнювати ставлення до вакцинації саме пересічних громадян у Франції та Україні, то чи Ви спостерігаєте якісь суттєві відмінності?

Тут, як я бачу, нема сумнівів у батьків: вакцинувати чи не вакцинувати. Звичайно, зустрічаються інколи пацієнти, що ставлять якісь питання про вакцинацію, наприклад: “Я не певна, чи робити дитині третю дозу АКДП”. Проте більшість пацієнтів, яких я бачу і на консультаціях, і в шпиталі під час госпіталізації, не мають питань щодо необхідності вакцинації. Як тільки дитині виповнюється 2 місяці, батьки з дитиною обов’язково приходять до свого сімейного лікаря або до педіатра, аби дитина отримала планові щеплення. 

Чого очікувати (в плані вакцинації) батькам з дітьми, що обдумують переїзд до Франції? З якими викликами вони можуть зіткнутися?

Батьки з дітьми, які планують переїзд до Франції, треба бути готовими, що без вакцинації обов’язковими тут вакцинами дітей можуть не прийняти до дитячого садочку або до школи. Тож якщо доз певних вакцин не вистачає, їх потрібно буде доробити за так званим “наздоганяючим” графіком щеплень. 

Що б Ви як лікар могли порадити батькам, які досі сумніваються в необхідності вакцинації?

В нинішній час ми не знаємо, де опинимось наступного дня, і наші діти особливо вразливі. Тож якщо ми можемо їх захистити хоча б від інфекцій, які можуть дуже зашкодити їх здоров’ю та загрожувати їхньому життю, то мінімум, який ми можемо для них зробити, – це обов’язкові та рекомендовані щеплення.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації