Вакцинація груп медичного ризику
Багато людей, що живуть із хронічними захворюваннями, вважають, що профілактичні щеплення їм протипоказані. Через це упередження пацієнти, що є особливо вразливими до інфекційних хвороб, залишаються беззахисними в розпал епідемічного сезону. Насправді ж сучасні наукові дані свідчать про те, що наявність хронічного захворювання є не протипоказанням, а додатковим показанням для проведення профілактичних щеплень. Розберемося у цьому питанні разом з експертами Національного порталу з імунізації.
Чому вакцинація є особливо актуальною для осіб із хронічними захворюваннями?
Такі особи мають вищий ризик тяжкого перебігу інфекційних хвороб та, відповідно, вищий ризик ускладнень цих хвороб. Власне, саме тому ці категорії пацієнтів і названо “групами медичного ризику”. Тож профілактика захворювань шляхом вакцинації для таких пацієнтів є життєво необхідною.
“Як спеціаліст, який консультує людей зі складними, комбінованими захворюваннями (кардіо-ревматологічний профіль, гастро-ендокринологічні хвороби тощо) я вже на першій консультації формую необхідний план щеплень для того, щоб пацієнт спрямовував усі зусилля не на боротьбу з інфекцією, а на попередження цих неприємностей. Потрібно боятись (і відповідно – усіляко докладати зусиль щодо попередження) госпіталізацій (лікування в стаціонарах), уникати прогресування хронічної хвороби, яку Ви вже маєте – повторних інсультів, інфарктів, загострення серцевої недостатності, адже саме це є прямим фактором ризику смерті. Вакцинація є нескладним і доступним методом профілактики загострень захворювань, тому шукайте свого доказового сімейного лікаря, який потурбується про Ваше здоров’я”, – каже Ірина Волошина, д.м.н, професорка Тренінгового центру Сімейної медицини Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, членкиня правління Академії Сімейної Медицини України.
Якою є світова практика щодо вакцинації груп медичного ризику?
В переважній більшості країн світу вакцинація груп медичного ризику входить до національних календарів щеплень, тобто забезпечується коштом держави. Така тактика дозволяє суттєво зменшити витрати держави на лікування пацієнтів включно з госпіталізацією та перебуванням у відділенні інтенсивної терапії.
“Однозначно хочу запевнити, що в рекомендаціях усіх країн, і в наших оновлених також, вказано, що пацієнти з хронічними захворюваннями є більш вразливі до захворювань. Вони важче переносять грип чи пневмококову інфекцію, не кажучи вже про дифтерію чи кір. Тому мають першочергово бути захищені вакциною. Багато досліджень доводять, що пацієнтам з неврологічною патологією, захворюваннями нирок чи печінки тощо потрібний захист і що натуральну інфекцію вони будуть переносити важче, якщо захворіють”, – зауважує Віра Сем’янчук – дитячий алерголог, дитячий імунолог, педіатр, к.м.н, доцент кафедри дитячих хвороб ПО Івано-Франківського НМУ, член УАПс, ВАДІ, EAP, EACCI, ESPID.
Яка офіційна позиція МОЗ України щодо вакцинації груп медичного ризику?
В Україні вакцинація пацієнтів з хронічними захворюваннями хоч наразі й не покривається коштом державного бюджету, проте регламентована наказом МОЗ 595 (розділ “Щеплення за станом здоров’я”). Там, зокрема, вказано, що “щеплення за станом здоров’я пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжким перебігом інфекцій є обов’язковими в медичному супроводі таких осіб”. Важливо зазначити, що в новій редакції наказу (яка набере чинності з 1 січня 2026 року) щодо щеплень, що не покриваються коштом держави, використовується формулювання “щеплення, які не забезпечуються коштом Державного бюджету України”. Це означає, що наразі держава не сплачує за них не через те, що вони “менш важливі”, а лише через брак коштів в складний період повномасштабної агресії російської федерації. До прикладу, до повномасштабного вторгнення МОЗ планувало включити до Національного календаря щеплення проти пневмококової інфекції – одне з рекомендованих групам медичного ризику.
Я живу з хронічним захворюванням. Які щеплення я в першу чергу маю отримати, окрім передбачених Календарем?
Проти коронавірусної хвороби (COVID-19)
Хоча більшість захворілих матиме легкий перебіг хвороби, групи ризику – діти до 2 років, вагітні, групи медичного ризику, літні люди – можуть мати ускладнення, які, в свою чергу, можуть призвести до госпіталізації та смерті.
До ускладнень коронавірусної хвороби належать гостра дихальна недостатність, пневмонія (запалення легень вірусної природи, яка не лікується антибіотиками), гострий респіраторний дистрес-синдром, вторинні інфекції (приєднання бактеріальної інфекції, що може призводити до бактеріальних пневмоній, отитів тощо), тромбоз, септичний шок, мультисистемний запальний синдром (у дітей) тощо.
Відповідно до оновлених рекомендацій МОЗ, групам медичного та професійного ризику рекомендовано ревакцинальні дози вакцини кожні 6-12 місяців. За потреби можна поєднувати щеплення проти COVID-19 зі щепленнями проти інших захворювань – наприклад, сезонного грипу. Наразі в Україні використовується так звана омікрон-специфічна мРНК вакцина, яка захищає від актуальних штамів коронавірусу. Важливо: вакцина проти коронавірусу належить до “неживих” і може бути використана навіть для щеплення пацієнтів з первинними імунодефіцитами, пацієнтів з високим рівнем імуносупресії (наприклад, онкохворих – за умови дотримання необхідних інтервалів між проведенням терапії та щепленням – див.наказ 2070, пункт 5.6), пацієнтів із симптомами ВІЛ-інфекції. Також важливо пам’ятати, що щеплення проти COVID-19 наразі проводиться безоплатно для пацієнтів попри те, що не входить до Календаря. Для проведення вакцинації необхідно звернутися до медзакладу, де у вас заключено декларацію з сімейним лікарем.
Проти грипу
Грип – це захворювання, що викликається вірусами грипу. Віруси грипу інфікують носову порожнину, верхні дихальні шляхи, глотку та легені. Грип легко поширюється та, на відміну від більшості інших респіраторних вірусних захворювань (відомих як “застуда”), може призводити до тяжкого перебігу та серйозних ускладнень, особливо у маленьких дітей, літніх людей, вагітних жінок та осіб з хронічними захворюваннями (наприклад, бронхіальною астмою, цукровим діабетом, серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями нирок та печінки). Саме тому в більшості країн світу вакцинація проти грипу є частиною календаря, тобто забезпечується коштом держави. В Україні, на жаль, держава поки не має можливості виділити кошти на щеплення всіх громадян з груп ризику. Разом з тим, завдяки співпраці МОЗ з міжнародною ініціативою PIVI держава щороку отримує вакцину проти грипу для безкоштовного щеплення медиків.
Щеплення проти грипу проводиться щорічно: склад вакцини змінюється залежно від рекомендацій ВООЗ стосовно штамів грипу, які найвірогідніше циркулюватимуть протягом епідемічного сезону. Склад вакцин, наявних в Україні, є ідентичним, тож нема потреби очікувати на появу вакцини конкретного виробника: можна й потрібно щепитись тією вакциною, що є в наявності. Важливо: в Україні зареєстровано лише “неживі” вакцини проти грипу. Це означає, що відповідно до наказу МОЗ 2070 вони можуть бути використані навіть для щеплення пацієнтів з первинними імунодефіцитами, пацієнтів з високим рівнем імуносупресії (наприклад, онкохворих – за умови дотримання необхідних інтервалів між проведенням терапії та щепленням – див.пункт 5.6 наказу 2070), пацієнтів із симптомами ВІЛ-інфекції.
“Доведено численними дослідженнями та досвідом медицини у світі – онкологічні пацієнти можуть безпечно отримувати неживі вакцини. Люди з онкологічними захворюваннями мають більший ризик захворіти на грип. Також слід робити щеплення від грипу членам сім’ї, вихователям та членам домогосподарства онкохворого аби не стати для нього джерелом інфекції. Вакцинація для онкопацієнтів потрібна та безпечна. Проте залежно від типу лікування онкохворого вакцинацію інколи потрібно відтермінувати”, – пояснює лікарка-педіатриня, медична директорка з поліклінічної роботи ТОВ “Дім медицини Odrex” Ірина Капшук.
“Діабетики у 3-5 разів частіше потрапляють на госпіталізацію від ускладнень грипу чи коронавірусу (а показники смертності також вищі в цих групах), тому саме ці пацієнти потребують більшого захисту і мають бути вакциновані”, – каже. лікарка-ендокринологиня, к.м.н. Марія Жигаліна-Гриценюк.
Проти пневмококової інфекції
Пневмококова інфекція є однією з найпоширеніших причин бактеріальних ускладнень вірусних інфекцій – таких як пневмонія, отит, сепсис, менінгіт тощо. А через поширення антибіотикорезистентності (ситуації, коли лікування антибіотиками втрачає ефективність, бо через їхнє надмірне використання мікроорганізми стають до них нечутливими) профілактика пневмококової інфекції шляхом вакцинації стає ще більш актуальною.
“Люди, які мають хронічні захворювання дихальної системи – наприклад, бронхіальну астму, ХОЗЛ, муковісцидоз, хронічні рецидивуючі інфекції дихальних шляхів, після перенесеного туберкульозу – є дуже вразливими до будь-яких інфекцій, що передаються повітряно-крапельним шляхом, включно з інфекціями, спричиненими пневмококом. Саме тому дуже важливою є вакцинація проти пневмококової інфекції, яка захищає, зокрема, від пневмоній, спровокованих найбільш розповсюдженим їхнім збудником, а саме Streptococcus pneumoniae (пневмококом). Особам з хронічними захворюваннями рекомендовано вакцинуватися проти пневмококової інфекції в будь-якому віці. Звісно, чим раніше проведена вакцинація, тим краще, оскільки формується більш потужний імунний захист і, відповідно, пацієнт стає менш вразливим до захворювань”, – пояснює лікарка-фтизіатриня, сімейна лікарка Оксана Молода.
Наразі щеплення проти пневмококової інфекції не забезпечується коштом державного бюджету, але може бути проведене власним коштом пацієнта. В Україні зареєстровано три вакцини проти пневмококової інфекції, що відрізняються кількістю серотипів пневмококу, від яких захищають. Одна з них, 10-валентна, використовується до виповнення 5 років, інші дві вакцини – 13- та 15-валентна – не мають верхньої вікової межі. (Також варто знати, що за кордоном використовуються також 20-, 21- та 23-валентні вакцини проти пневмококу. Тож якщо в країні тимчасового перебування вам пропонують щеплення цим вакцинами за станом здоров’я, цією пропозицією варто скористатися).
“Якщо у вас, до прикладу, є пацієнт із цукровим діабетом 1 чи 2 типу, проговоріть з ним, що вакцинація проти пневмококової інфекції суттєво знизить ризики його захворюваності та госпіталізації”, – зауважує Олена Кондратенко, сімейна лікарка, засновниця клініки “Медична практика для родини”.
Проти гепатиту В
Гепатит В — це небезпечна для життя інфекція печінки, яку викликає вірус гепатиту В. Його можливі наслідки – хронічна хвороба печінки та ризик смерті від цирозу печінки та раку печінки. Вірус гепатиту В може жити поза організму щонайменше 7 днів та викликати інфекцію, потрапляючи в організм людини, не захищеної вакциною. Інкубаційний період вірусу гепатиту В продовжується, в середньому, 75 днів, але може продовжуватися й від 30 до 180 днів. Вірус може бути виявленим через 30-60 днів після інфікування та залишатися в організмі протягом різних часових періодів.
В Україні щеплення проти гепатиту В стало доступним для немовлят після 2001 року, тож дорослим, що народилися раніше, варто вакцинуватися. Хоча отримати щеплення проти гепатиту В важливо для всіх невакцинованих дітей чи дорослих, для осіб з певними захворюваннями та станами воно є особливо актуальним, а саме:
- хворих на гепатит С;
- пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки;
- осіб, що регулярно отримують препарати крові;
- ВІЛ-інфікованих осіб;
- пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів на діалізі;
- пацієнтів, що очікують на планове хірургічне втручання;
- осіб після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин;
- передчасно народжених дітей; дітей з низькою масою тіла при народженні;
- немовлят, народжених від HBsAg «+» (позитивних) матерів чи матерів з невизначеним HBsAg статусом;
- пацієнтів із цукровим діабетом.
“У хворих на діабет вищий ризик інфікування при інвазивних процедурах (глюкометри, інсулінові ручки). Відбувається постійна травматизація шкіри, що призводить до підвищеного ризику інфікування. Тож таким пацієнтам рекомендована вакцинація проти гепатиту В з подальшим контролем формування захисних антитіл, оскільки імунна відповідь таких пацієнтів на вакцину може бути зниженою”, – пояснює Олена Кондратенко.
“Існують певні захворювання, при яких показана вакцинація від гепатиту В. Наприклад, вона показана пацієнтам із захворюваннями нирок – зокрема тим, хто перебуває на діалізі. Таким пацієнтам рекомендується щеплення з попереднім обстеженням на гепатит В. Їм показана 4 – х дозна схема вакцинації з подвійною дозою антигенів (замість стандартної дози, відповідно, дітям вводиться 20 мкг, а дорослим – 40 мкг)”, – зазначає лікарка-інфекціоністка, епідеміологиня Катерина Голінська.
Наразі відповідно до Національного календаря щеплень держава забезпечує вакцинацію проти гепатиту В дітей до 18 років. Дорослі ж можуть вакцинуватися власним коштом. Для цього можна використати як моновакцину проти гепатиту В, так і комбіновану вакцину проти гепатитів А та В залежно від наявності вакцин в аптечній мережі чи приватних медичних закладах. Важливо: вакцина проти гепатиту В належить до “неживих” і відповідно до наказу МОЗ 2070 може бути використана навіть для щеплення пацієнтів з первинними імунодефіцитами, пацієнтів з високим рівнем імуносупресії (наприклад, онкохворих – за умови дотримання необхідних інтервалів між проведенням терапії та щепленням – див.наказ 2070, пункт 5.6), пацієнтів із симптомами ВІЛ-інфекції.
Проти вітряної віспи
Оскільки вітряна віспа (“вітрянка”) часто сприймається як “легка дитяча хвороба”, вакцинацією проти неї часто нехтують. Проте важливо розуміти, що для груп медичного ризику це захворювання може закінчитися ускладненнями та госпіталізацією. До серйозних ускладнень вітряної віспи належать бактеріальні інфекції шкіри, рубці на шкірі (можуть сформуватися після заживлення висипки), зневоднення, пневмонія (запалення легень), лімфаденіт (запалення лімфатичних вузлів), енцефаліт (запалення мозку). Особливо небезпечною ця інфекція є для немовлят, підлітків, дорослих, вагітних та осіб з груп медичного ризику. Тож для тих, хто не перехворів на вітряну віспу та не отримав щеплення, вакцинація залишається вкрай актуальною і має бути проведеною в будь-якому віці.
“Слід захистити дітей з атопічним дерматитом від вітряної віспи, оскільки у них хвороба перебігає важче, викликає сильний свербіж і частіше ускладнюється бактеріальною інфекцією”, – пояснює лікарка-дерматологиня, педіатриня Тетяна Куликова.
“У нас є пацієнти після трансплантації кісткового мозку, які помирають від вітрянки. Ми знайшли для них 150 тис. євро для лікування за кордоном, а втрачаємо від банальної вітрянки. Вони потребують захисту, потребує захисту також їхнє оточення, щоб їм не приносили інфекційні захворювання у стаціонар, що у відділеннях онкології чи онкогематології”, – каже голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, лікар- дитячий інфекціоніст, к.м.н., доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного Європейського Університету Федір Лапій.
Вакцинація проти вітряної віспи може бути проведена власним коштом пацієнта. Наразі в Україні зареєстровано дві вакцини проти цієї інфекції. При плануванні щеплення важливо взяти до уваги, що вакцина проти вітряної віспи належать до “живих” вакцин, тож є протипоказаною певним групам населення (вагітним; пацієнтам з високим рівнем імуносупресії; з деякими первинними імунодефіцитами; з симптомами ВІЛ-інфекції (залежно від рівня СD4); особам, які нещодавно отримували препарати крові, що містять антитіла; особам після трансплантації органів – відповідно до наказу МОЗ 2070).
Також залежно від захворювання чи стану пацієнта варто обговорити з лікарем можливість вакцинації проти гепатиту А (“хвороби Боткіна”) та менінгококової інфекції (варто взяти до уваги, що наразі в Україні зареєстровані комплексні вакцини проти серотипів A, С, W, Y та окрему вакцину проти серотипу В).
Вакцинація – це інвестиція у власне здоров’я, що запобігає цілій низці проблем, від пропуску робочих днів через хворобу до госпіталізації та перебування у відділенні інтенсивної терапії. Вакцинація значно підвищує якість життя дітей та дорослих із хронічними захворюваннями. Тож потурбуйтеся про своє здоров’я – вакцинуйтеся!
“Хронічне захворювання є не протипоказанням до вакцинації, а прямим показанням до неї. Це захист, це “пасок безпеки”, який, як ми пам’ятаємо, не дає 100% гарантії вижити в ДТП, але шанси на виживання значно підвищує”, – резюмує Марія Жигаліна-Гриценюк.
Детальніше про вакцинацію окремих груп медичного ризику можна прочитати тут: https://vaccine.org.ua/pro-vakczynacziyu/risk-group/
Підготовлено головною редакторкою Національного порталу з імунізації Марією Калмиковою
Funded by The Partnership of International Vaccine Initiatives, a program of The Task Force for Global Health