Ми маємо всі можливості бути хорошим прикладом для інших країн. Федір Лапій

В останні роки спостерігаю значні зміни у сприйнятті українцями щеплень. Наприклад, якщо раніше більшість пересічних українців не знали про додаткові щеплення або ж навіть боялися їх, то тепер недешеві, але важливі вакцини, які оплачуються власним коштом (проти ВПЛ інфекції, менінгококової інфекції тощо) розходяться, “як гарячі пиріжки”, так що їх навіть не вистачає всім бажаючим. Чи справді ставлення до щеплень в Україні змінилося на краще? Якщо так, то, на Вашу думку, що сприяло таким змінам суспільних настроїв стосовно вакцинації?

Дійсно, відчуваються  зміни на краще у сприйнятті вакцинації як серед медичних працівників, так і в цілому серед громадян України. На це, як на мене, вплинуло кілька факторів.

По-перше, на превеликий жаль, інфекційні хвороби нагадують самі за себе. Маємо випадки правця, кору та кашлюку (в тому числі з тяжким перебігом) та смерті від них. Маємо випадки сказу і, відповідно, смерті від сказу. Все це висвітлюється в ЗМІ.

По-друге, під час пандемії COVID-19 нам в Україні вдалося подолати певні психологічні бар’єри до вакцинації. Такі кризові ситуації є можливістю покращити  ситуацію з охопленням щепленнями. Багато дорослих людей, які зазвичай забувають про вакцинацію у дорослому віці, зустрілися з вакцинацією проти COVID-19 та пройшли її. Так ми подолали ментальний бар’єр щодо можливості вакцинації в пунктах масової імунізації і продемонстрували, що вакцинація – це просто. Відкрився певний напрямок до впровадження більш сучасних підходів, які використовують в світі, – зокрема, вакцинації в аптечних закладах. 

По-третє, на ставлення до імунопрофілактики вплинув розвиток громадських організацій, які підтримують вакцинацію, – таких як ГО “Батьки за вакцинацію” та в цілому Коаліція за вакцинацію. Саме Коаліція ініціювала створення Національного порталу з імунізації, який, хоча працює всього 2 роки, набуває все більшої популярності.  І все частіше можна почути чи то в ЗМІ, чи від медпрацівників, чи від пересічних українців: “А ми прочитали про це на Порталі”. Там висвітлюються в тому числі й випадки інфекційних хвороб, які можна було б попередити через вакцинацію. Тобто інформаційний вакуум, який колись існував з питань імунопрофілактики, заповнюється. І вже не складається враження, нібито хвороби, від яких ми вакцинуємось, десь зникли.

По-четверте, на ситуацію значно вплинуло зменшення впливу російської федерації як деструктивного елементу. Зараз маємо в Україні більшу політичну одностайність щодо підтримки вакцинації. Широкомасштабна агресія призвела до того, що зовнішній ворог, який до 24.02.22 добряче підігрівав поляризацію суспільства через питання вакцинації, втратив можливість це робити. Раніше він часто робив контраверсійні заяви, які підвищували градус напруги в нашому суспільстві. Багато хто з українців, на жаль, підхоплював ці фейкові повідомлення й поширював через різні мережі. Цей фактор зараз набагато менш відчутний. І це вчергове доводить, що антивакцинальна пропаганда рф була й залишається елементом війни проти України.  

І, по-п’яте. важливу роль зіграло навчання медичного персоналу. За останні роки було проведено титанічну роботу з навчання медичних працівників – зокрема, через конгреси та школи з основою знань про імунізацію. В цілому можна сказати, що відбувається зміна поколінь. І нове покоління лікарів набуває сили: воно набагато більш прихильне до вакцинації та набагато менш прихильне до фейкової інформації щодо неї, тобто має більш розвинене критичне мислення. Це вже незалежний рух самих медичних працівників, направлений на адвокацію питань вакцинації. 

Важливим етапом наближення України до світових стандартів імунопрофілактики є введення до національного календаря вакцинації проти інфекції, що зумовлена вірусом папіломи людини. Чи Ви вже володієте інформацією щодо того, яка сама вакцина проти ВПЛ-інфекції буде використовуватись в національній програмі імунізації?

На сьогодні “печатка та підпис” щодо того, яка саме вакцина буде використана в програмі вакцинації проти ВПЛ-інфекції (2-, 4- чи 9-валентна) не стоять, і все ще може змінитися. Разом з тим є стратегічний курс на використання найсучаснішої 9-валентної вакцини, яка наразі покриває найбільше серотипів ВПЛ, про що було заявлено заступником міністра охорони здоров’я паном Ігорем Кузіним.

Згідно з даними МОЗ України, охоплення більшістю календарних щеплень в Україні, попри виклики війни, знаходиться на адекватному рівні. Разом з тим значно “просідає” ревакцинація дітей старшого віку та дорослих проти правця та дифтерії. Чи це означає, що ми можемо очікувати збільшення кількості випадків правця в Україні? Якщо так, то що з цим робити?

На превеликий жаль, ми вже маємо таку тенденцію. При зменшенні абсолютної кількості населення України в нас начебто не стає більше випадків правця, ніж 10 років тому. Проте враховуючи, що кількість населення України зменшилась на декілька мільйонів, то в перерахунку захворюваності на 100 тис населення в нас таки є зростання кількості випадків. І це зростання вважається суттєвим з огляду на те, що хворобу можна повністю попередити через рутинну вакцинацію. Смертельні випадки є дуже важливими сигналом того, що вакцинокеровані хвороби нікуди не зникають, і на той же правець можна захворіти, отримавши досить таки незначну травму. Тож краще бути готовими до подібних ситуацій, ніж потім шукати винних і пояснювати, чому ми цього не зробили.

Що з цим робити? Мені здається, в нас часто упускається дуже важливий момент. А саме – банальне нагадування про необхідність ревакцинації від самих медичних працівників. Бо часто дорослі люди звертаються до свого сімейного лікаря, з яким уклали декларацію, з різних питань і при цьому такого нагадування не отримують.  Зокрема, це претенденти на мобілізацію або ті, хто проходить військово-лікарські комісії. Аби потім не виникало питань щодо поранень, які потребують екстреної профілактики правця, при будь-якому зверненні до лікарів первинної медичної допомоги варто все ж таки кожного разу нагадувати про ревакцинацію проти дифтерії та правця. До складу ВЛК входить терапевт, ВЛК часто організовані на базах ЦПМСД. Проте, як свідчить мій особистий досвід та досвід багатьох моїх друзів, що проходили ВЛК протягом останнього півріччя, нагадувань про вакцинацію проти дифтерії та правця не було. Ба більше, були випадки поширення неправдивої інформації про вакцинацію.

Чи очікувати українцям найближчим часом на спалахи ще якихось інфекційних хвороб?

В нас зросла захворюваність на кір: за кількістю випадків ми вже від початку 2025 року перевищили кількість за весь 2024 рік. Тож якщо не будемо дотримуватися високих рівнів охоплення вакцинацією – в першу чергу, серед дітей, – то цілком можливо, що восени можна очікувати продовження підйому захворюваності на кір. Щодо інших інфекційних хвороб, то можна прогнозувати погіршення ситуації щодо гепатиту В. Бо є поранення, є контакт з кров’ю, а багато військових нехтують засобами індивідуального захисту (медичні рукавички) та не є вакцинованими проти гепатиту В. Тож при відпустках, при демобілізації вони будуть потрапляти в цивільне життя, і виникне питання з гепатитом В у них та з поширенням його для контактних осіб. Тож ситуація з гепатитом В, скоріше за все, буде погіршуватися. 

Зважаючи на складну ситуацію з гепатитом В в Україні, чому все ж таки в оновленому Календарі щеплень вакцинація проти нього в пологових будинках передбачена лише для груп медичного ризику?

Таке рішення було прийнято як певний компроміс з урахуванням наших реалій  та в контексті планування комбінованих вакцин, які ми будемо використовувати в Календарі щеплень. Це напряму вплине на рівень охоплення вакцинацією дітей, тому що батьки схильні більше відмовлятися від одних вакцин, ніж від інших, до яких вони більш прихильні. Коли для календарної вакцинації використовуються комбіновані вакцини, це дозволяє нам охопити вакцинацією проти гепатиту В більшу кількість дітей. Якщо говорити про пологовий стаціонар, то тут ситуація виглядає наступним чином: рівень охоплення там – в найбільш оптимістичному варіанті – складає біля 70%. Тобто 30% немовлят ми все одно не проводили вакцинацію проти гепатиту В. І навіть в чинних на 2025 рік наказах передбачено, що вакцинацію проти гепатиту В можна поєднати з вакцинацією проти кашлюку, дифтерії та правця в поліклініці, якщо мама немовляти обстежена та є HBs-негативною. Тож ми пішли на компроміс та визначили певні групи, що підлягають щепленню в пологовому, для того, аби змістити акценти і спробувати більш ефективно достукатися до тих, кому це щеплення найбільш потрібно і хто дуже часто від нього відмовляється. Закріплення переліку таких груп в наказі позитивно вплине як на самих мам, які приймають рішення в пологових почекати чи взагалі не вакцинувати дитину проти гепатиту В, так і на медичних працівників. Адже не секрет, що часто медичні працівники в пологових стаціонарах самі скептично ставляться до вакцинації проти гепатиту В і навіть надають певні коментарі породіллям на кшталт: “Почекайте – зробите вакцинацію пізніше”. В чинному наказі в нас прописана лише ситуація стосовно HBs-позитивних мам, яким необхідно провести вакцинацію немовляти в пологовому. В оновленому ж наказі ми змінили акценти з тим, щоб актуалізувати питання вакцинації в пологовому стаціонарі, і більш детально та більш широко розписали ті групи, яким це конче необхідно. І це стосується в тому числі і необстежених на HBsAg вагітних. Якщо взяти статистику за 2022-23 роки, то обстеження на HBs-антиген пройшли 50-60% вагітних. А у 2024 році й того менше – біля 40%. Тобто на практиці у нас не відбудеться суттєвих змін у рівні охоплення вакцинацією в пологових стаціонарах, але ми зміщуємо акценти на тих, кому це дуже потрібно. Таким чином, ймовірність отримання вакцини тими, хто цього найбільше потребує, хто нехтував вакцинацією проти гепатиту В в пологовому будинку, насправді збільшиться. При цьому зросте й охоплення щепленням проти гепатиту В немовлят з 2 місяців через збільшення в цілому прихильності до вакцинації за рахунок використання комбінованих вакцин. Ми вже їх використовуємо, але в оновленому наказі схеми вакцинації було відкориговано та гармонізовано, аби можна  було зручно поєднати щеплення проти гепатиту В, Hib-інфекції, поліомієліту, кашлюку, дифтерії та правця. Це спростить проведення вакцинації за графіком щеплень як для батьків, так і для медичних працівників, а також оптимізує використання наявних вакцин. 

Щодо ж ситуації, коли мама або дитина не належить до групи ризику, але при цьому мама висловлює бажання провести вакцинацію проти гепатиту В в пологовому стаціонарі, то це цілком можливо реалізувати, зробивши відповідне роз’яснення.

Чи зсунення в новому календарі другої дози вакцини проти кору, епідемічного паротиту та краснухи (КПК) на більш ранній вік допоможе запобігти масштабному спалаху кору, за який Ви згадували раніше?

Так, це може допомогти, оскільки друга доза є “підчищаючою”. Тобто її призначення – сформувати імунну відповідь у тих дітей, в яких вона не сформувався після введення першої дози. Багато дітей саме з цієї вікової групи – дітей передшкільного віку після 4 років – потрапляють в статистику тих, хто захворів на кір. Саме друга доза вакцини КПК, яку зсунули на більш ранній вік, дозволить попередити серед дітей шкільного віку кір та зробити вакцинацію ще більш ефективною.

А як буде в 2026 році проходити вакцинація дітей, яким вже виповнилося 5 або 6 років?

Буде певний перехідний період. Тобто ті, кому 5 років, будуть вакцинуватися в 6 років. Крім того, навіть після 2-річного перехідного періоду все одно залишається вакцинація осіб з порушенням календаря щеплень згідно з наказом, де дитина до 18 років має отримати два щеплення. Якщо вона має лише одну дозу вакцини КПК, то в будь-якому разі потрібно отримати другу.

Ще одна важлива зміна в Календарі - перехід на використання виключно інактивованої вакцини проти поліомієліту (ІПВ). Чи буде цей перехід у 2026 році повним, чи ж планується якийсь перехідний період? І чи вистачить для всіх вікових категорій ІПВ-вакцини?

Перехідного періоду не планується. Подібна ситуація була в Україні, коли ми переходили з 3-валентної ОПВ-вакцини на 2-валентну в 2016 році: тоді ми наприкінці квітня  повністю припинили використовувати 3-валентну вакцину. Тож Тим, хто матиме 14 років станом на 2026 рік, ревакцинація проти поліомієліту вакциною ОПВ не проводитиметься. Тим, кому станом на 2026 виповниться 6 років, буде проведена ревакцинація вакциною ІПВ. Те саме стосується дітей, яким станом на 2026 рік виповниться 6 та 18 місяців. Дефіциту ІПВ-вакцини наразі не передбачається: на світовому ринку є пропозиції і навіть профіцит певних вакцин. Зараз ведеться підготовча робота, розрахунки, аби мати вакцину з запасом, тож дефіциту ІПВ в Україні не прогнозується. 

Що б Ви хотіли сказати читачам на завершення нашої розмови?

Те, що нас не вбиває, таки робить нас сильнішими. Те, що ми мали негативний досвід в плані низького охоплення вакцинацією, спалахів інфекційних захворювань, стало основою для формування громадських організацій, громадської думки, громадянського суспільства, яке відповідально ставиться як до свого здоров’я, так і до здоров’я оточуючих і в цілому до здоров’я держави. Тож маємо всі можливості бути хорошим прикладом – в хорошому розумінні цього слова – для інших країн, бо нам справді є чим пишатися.

Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації

Спецпроєкт “Український тиждень імунізації-2025” здійснюється в рамках реалізації меморандуму щодо спільних намірів з розвитку імунопрофілактики між МОЗ України, ЦГЗ України та ГС ‘Коаліція за вакцинацію’.