“Імунопрофілактика – це питання національної безпеки”. Андрій Пашинний
До редакції Національного порталу з імунізації, а також до модераторів дружньої групи “Вакцинація: питання та відповіді”, часто надходять питання щодо алгоритмів дій в певних проблемних ситуаціях, які стосуються імунопрофілактики. Що робити та куди звертатися, якщо в медзакладі відсутня вакцина? А якщо медичний працівник відмовляє пацієнтові у вакцинації, ігноруючи накази профільного міністерства? Ці та інші актуальні питання щодо наявності вакцин та ситуації з інфекційними хворобами в Україні редакція Національного порталу з імунізації поставила завідувачу відділу імунізації ДУ “Центр громадського здоров’я МОЗ України” Андрію Пашинному.
Довідково: Державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» (ЦГЗ) — санітарно-профілактичний заклад охорони здоров’я, головними завданнями якого є діяльність у галузі громадського здоров’я і забезпечення потреб населення шляхом здійснення епідеміологічного нагляду, виконання повноважень щодо захисту населення від інфекційних та неінфекційних захворювань, лабораторної діяльності, біологічної безпеки та біологічного захисту.
ЦГЗ виконує функції головної установи Міністерства охорони здоров’я України у галузі громадського здоров’я та протидії небезпечним, особливо небезпечним, інфекційним та неінфекційним захворюванням, біологічного захисту та біологічної безпеки, імунопрофілактики, лабораторної діагностики інфекційних недуг, гігієнічних та мікробіологічних аспектів здоров’я людини, пов’язаних із довкіллям, національного координатора Міжнародних медико-санітарних правил, координації реагування на надзвичайні ситуації у секторі громадського здоров’я.
Андрій Пашинний на зустрічі з медпрацівниками Національної гарячої лінії МОЗ-ЮНІСЕФ “Спільно до здоров’я”
Чи є наразі в Україні дефіцит певних вакцин для вакцинації згідно Національного календаря щеплень? Як саме формується потреба в вакцинах згідно Національного календаря щеплень?
Якщо ми кажемо за вакцини, які в Україні є обов’язковими і входять до Національного календаря щеплень, то на сьогодні їхнього дефіциту в Україні нема. Є лише певний дефіцит вакцин, що є рекомендованими (тобто можуть бути придбані коштом пацієнта – ред.), і це пов’язано зі спалахом гепатиту А у Вінницькій області.
Щодо формування потреби в вакцинах, то ми керуємося наказом МОЗ України № 948. Відповідно до наказу потреба формується на національному рівні. ДУ “Центр громадського здоров’я” (ЦГЗ) готує для Міністерства охорони здоров’я цю потребу у вакцині. Вона згідно наказу має вираховуватись відповідно до населення України. Водночас відповідно до положення воєнного стану й того, що державна служба статистики України наразі не має точних даних щодо кількості населення, то ця інформація є досить таки обмеженою. Тому ЦГЗ і МОЗ України базуються на аналітиці попередніх періодів щодо кількості проведених щеплень, а також на офіційній інформації щодо кількості дітей, народжених в певному році. Отак вираховується потреба у вакцинах.
Який алгоритм дій пересічного громадянина у випадку, коли конкретна вакцина для щеплення згідно Національного календаря відсутня в медичному закладі, де в громадянина підписана декларація? До кого саме звертатися і в якій формі? (На жаль, це одне з найпопулярніших питань, яке ставлять читачі нашого ресурсу).
Для громадян важливо знати, що в 2023 році функціонал забезпечення заходів з імунопрофілактики – мається на увазі моніторинг наявності вакцин, забезпечення вакцинами та їхній розподіл, передача вакцин до закладів охорони здоров’я – передано з Департаментів охорони здоров’я на регіональні Центри контролю та профілактики хвороб МОЗ України (ЦКПХ). В цих Центрах створена потужна сучасна матеріально-технічна база, зокрема, відповідне холодове обладнання, що дозволяє повністю дотримуватися вимог холодового ланцюгу, який є важливим для збереження безпеки та ефективності кожної вакцини. Наразі всі регіональні Центри отримують вакцину з національного рівня і далі відповідно до моніторингу потреб закладів охорони здоров’я виконують розподіл вакцин на ці заклади. В той же час якщо є випадок, коли пацієнту відмовили у вакцинації або сказали, що нема потрібної вакцини, то я раджу звертатися на гарячу лінію відповідного регіонального Центру аби дізнатися, чому так сталося. Це їхня зона відповідальності, і вони мають розуміти, чи цей медзаклад справді замовляв вакцину. Бо якщо не замовляв і на неї є попит, а вакцина була в доступі, це вже питання іншого порядку, коли потрібно приймати певні управлінські рішення. Бо в Україні замовником медичної послуги є Національна служба здоров’я України (НСЗУ), і вона може вживати заходів реагування, моніторингу до закладів охорони здоров’я. Імунопрофілактика – це питання національної безпеки, вона важлива для попередження спалахів захворюваності, і вона входить до обов’язків закладу охорони здоров’я, що уклав договір з НСЗУ за пакетом “Первинна медична допомога”.
В чому причина стрімкого збільшення випадків сказу в Україні та перебоїв з наявністю препаратів для профілактики цього захворювання?
Дійсно, маємо збільшення випадків захворювання на сказ. Справа в тому, що завжди кількість препаратів для профілактики сказу визначалась на підставі кількості випадків за попередній період. Але через повномасштабну війну, через те, що є міграція – в тому числі й хижих тварин – і вона не є контрольованою, кількість випадків зростає. В цілому заходи з профілактики сказу – це не тільки медична проблема, а й проблема ветеринарної медицини. На жаль, наші колеги – Держпродспоживслужба – зараз досить таки обмежені в тому, щоби виконувати свої масові заходи з профілактики сказу. Тобто раніше вони виконували польоти на літаках, розпиляли певні речовини, що допомагало попередити випадки захворювання. Наразі це є дуже складно, і ми з ними спільно працюємо, бо випадків дійсно дуже багато. Щодо відсутності препаратів для профілактики сказу, то часто спостерігаємо наступну ситуацію: в області є кілька тисяч доз, проте в якомусь конкретному медичному закладі препарат відсутній. Це відповідальність цього регіону. Нормативні документи дозволяють виконувати перерозподіл цих препаратів.
Коли можна очікувати на вакцину, адаптовану під варіант коронавірусу “Омікрон” в Україні? Адже спостерігаємо збільшення захворюваності на коронавірусну хворобу, і вже зафіксовано випадки, спричинені новими субваріантами “Омікрону”.
Найближчим часом очікуємо в Україні 203 тисячі доз бівалентної вакцини, адаптованої під варіант “Омікрон”, яку ми отримаємо як гуманітарну допомогу для ревакцинації груп ризику. Цю вакцину ми вже раніше отримували як подарунок від уряду Швеції, тоді це була партія з 500 тисяч доз, і вона користувалася попитом серед пацієнтів. Як і минулого разу, омікрон-специфічна вакцина буде використана для введення бустерних (ревакцинальних) доз особам з високим ризиком тяжкого перебігу коронавірусної хвороби – особам понад 60 років, вагітним, пацієнтам із супутніми захворюваннями, медичним працівникам.
Якщо виходити з поточних результатів кампанії з “наздоганяючої” вакцинації проти кору, чи можна вважати їх задовільними? І чи наразі загрожує Україні спалах кору?
На виконання доручення міністра охорони здоров’я ЦГЗ виконував повторну верифікацію даних щодо кількості осіб які підлягають щепленням в рамках кампанії з “наздоганяючої” вакцинації проти кору. Згідно цих даних, план вакцинації в межах кампанії виконано на рівні 90%. Звісно, такі цифри свідчать про високу ефективність кампанії. Водночас є певна кількість дітей, яку планували заклади охорони здоров’я станом на проведення верифікації осіб, що потребують “наздоганяючої” вакцинації. Наразі частина з них вже покинула Україну, а частина, навпаки, повернулася. Тож ми все ж не можемо сказати, що охопили 100% тих, кого планували. Також треба взяти до уваги той факт, що кір має певну циклічність. Тобто кожні 5-6 років спостерігається підвищення захворюваності. Тому все одно цей спалах очікується. Але згідно оцінки наших колеги-епідеміологів, які прогнозують ці ризики, ми не очікуємо, що спалах буде масштабним. Зважаючи на те, що Міністерство охорони здоров’я дуже вчасно за підтримки міжнародних партнерів – ЮНІСЕФ, ВООЗ та інших проєктів – забезпечило наявність вакцини, забезпечило технічну допомогу у проведенні вакцинальної кампанії, це нам дуже допомогло в попередженні серйозних ризиків. Тож ми очікуємо, що ситуація з кором не буде такою критичною, як вона була під час минулого спалаху 2017-2019 років. Звісно, це не означає, що вакцинуватися від кору вже не потрібно, адже кожен, хто не має імунітету проти кору, знаходиться в зоні ризику. Вакцини КПК проти кору, паротиту та краснухи в Україні достатньо, її вистачить для проведення вакцинації згідно Національного календаря та для проведення “наздоганяючої” вакцинації. Це безпечна та ефективна вакцина всесвітньо відомого виробника, що використовується в США та країнах Євроспільноти.
Другою за поширеністю проблемою, з якою звертаються на Національний портал з імунізації читачі, - ситуації, коли медичний працівник “відмовляє” пацієнта від вакцинації чи дає рекомендації, що суперечать наказам МОЗ з вакцинації. Який алгоритм дій пацієнта в такому випадку?
Один із самих оперативних і, як на мене, ефективних методів – це звернутися до керівника закладу охорони здоров’я і подивитися, чи ця ситуація вирішиться. В той же час пацієнт має право вибору лікаря відповідно до основ законодавства України про охорону здоров’я. Можна в межах 5 хвилин укласти декларацію і бути пацієнтом лікаря, який знає чинну нормативну базу, є сучасним і підтримує вакцинацію. Але якщо директор медзакладу не вжив дієвих заходів реагування, то, звісно, далі це вже питання щодо діяльності закладу в межах програми медичних гарантій. Адже цей заклад швидше за все є надавачем медичних послуг в межах програми медичних гарантій, тобто є законтрактованим з Національною службою здоров’я (НСЗУ). І в самому договорі з НСЗУ є вимога , що надавач медичної послуги дотримується всіх чинних нормативно-правових документів. І якщо ця вимога порушується, то замовник медичної послуги – НСЗУ – може провести моніторинг виконання умов договору. НСЗУ наразі отримала дуже ефективний механізм контролю: було прийнято постанову Кабміну, де затвердили методику моніторингу виконання договорів. Тобто тепер в них моніторинг може бути автоматизованим, може бути з виїздом на місце, і це дуже широко відкриває повноваження щодо контролю виконання договорів.
Як правильно діяти, отримавши інформацію, що конкретний медичний працівник підробляє довідки про щеплення? Чи допоможуть в такому випадку звернення до МОЗ та ЦГЗ?
В таких випадках важлива відповідальність всього суспільства, оскільки вакцинація – це питання національної безпеки. Така ситуація ставить під загрозу здоров’я та життя дітей, що знаходяться в осередку з іншими дітьми, які фактично нещеплені, але мають довідку, що вони щеплені. Тому, звісно, тут має бути відповідальність всього суспільства та розуміння, що такі випадки є небезпечними для всіх нас. В такому випадку варто повідомляти безпосередньо в органи національної поліції, а не в МОЗ чи ЦГЗ. Адже наш кримінально-процесуальний кодекс виписано так, що можна почати кримінальне провадження тільки на підставі заяви громадянина – цього не можна зробити на підставі якогось листа чи звернення. Крім того, відповідно до закону України існує поняття медичної таємниці, і ця інформація є під охороною закону. І ми як посадові особи не можемо просто так зайти й подивитися щеплення пацієнта, на це мають бути юридичні підстави.
В яких випадках варто звернутися безпосередньо до Центру громадського здоров’я? І як це зробити?
До Центру громадського здоров’я можна звертатися в межах закону України про звернення громадян у випадку, якщо органи регіонального рівня (зокрема, ЦКПХ) не вирішили питання або відмовили у його вирішенні. Тоді можна написати письмове звернення на електронну адресу для звернень громадян або звернутися телефоном.
Спілкувалася Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації
Джерело фото – Центр громадського здоров’я