Ставлення до вакцинації британської спільноти: спостереження лікарки-хірургині

2024 | 19 Січ | 18:23

Ірина Кондрашова – лікарка-хірургиня, що здобула освіту в Дніпропетровському національному медичного університеті, завершила в Дніпрі інтернатуру та більше 10-ти років мала лікарську практику за спеціальністю. Із початком повномасштабного вторгнення рф продовжила свою практику за кордоном. І вже рік успішно працює в ортопедичній лікарні Лондона. 

Також Ірина завжди мала провакцинальну позицію і сама відповідально ставилася до вакцинації. Тому ми вирішили поцікавитись в неї, яке ставлення пересічних британців до вакцинації. Адже завжди цікаво, “як там у них”, а також чого очікувати українцям, які вирішили переїхати до цієї країни.

Розкажіть, будь ласка, які кейси з лікарської практики в Україні Вас сформували як лікаря та дали путівку в успішне майбутнє? 

Можу сказати одне: наша хірургічна спеціальність і взагалі професія лише для сильних духом людей. Адже життя непередбачуване і підкидає тобі такі випробування, коли ти повинен починати все з самого початку, і тобі повинно вистачити на це сил. Також скажу, що в нашій професії нема випадкових людей. В цьому я абсолютно впевнена, оскільки лише маючи пристрасть до професії ти зможеш робити все те, що ти робиш кожного дня у щоденній хірургічній практиці; а ще при цьому ти повинен постійно професійно вдосконалюватись.

Хірургія настільки швидко розвивається, що якщо ти за нею не встигаєш, то можеш залишати цю професію: вона розвивається як клінічно, так і технологічно. Так багато новинок, які ти повинен засвоїти, а все для того, аби пацієнт отримав бажаний результат. Наприклад, в моєму випадку це ідеальна кисть. Оскільки я хірург в цьому напрямку. Десь з 5 курсу навчання я обрала свій шлях в хірургії і скажу, чому. Бо хірургія кисті вимагає делікатності, терпіння, і це більше підходить моїй жіночій натурі – навести красу, все заштопати, все поправити так, аби і працювала рука, і виглядала ідеально. Ось це саме для мене! Я отримую задоволення, коли бачу ідеальний результат, якого ми досягли разом з пацієнтом. 

Щодо путівки у майбутнє.  Її дав мені мій батько, доцент кафедри ортопедії та травматології Дніпропетровського національного медичного університету. Він був корифеєм кафедри, під його керівництвом сформувалось багато лікарів, які зараз є дуже відомими хірургами як в Україні, так і за кордоном. Він був для мене зразком. Його приклад мене надихав, і тому я вирішила також бути лікарем і саме таким, як батько: успішним, якого поважають колеги та люблять студенти. 

А моє успішне майбутнє – це мій досвід, який я напрацювала вдома і продовжую тут. Без щоденного вдосконалення лікар не може бути успішним. Перебуваючи в Лондоні, я продовжила навчання. Наприклад, за 2 останні роки я пройшла 10 навчальних курсів; також відвідувала конгреси та конференції за своїм напрямком. 

Постійне самовдосконалення та справжня пристрасть до професії – це ті компоненти, без яких не може бути успішного лікаря. Така моя думка!

Які Ваші спостереження щодо ставлення до вакцинації  пацієнтів в Україні та у Великій Британії? Чи є різниця? І яка політика держави у цьому питанні?

Я можу розказати зі свого досвіду. Наприклад, в клініці, де я зараз працюю, всі медики мають провакцинальну позицію. Ми всі маємо паспорт вакцинації, який постійно поновлюємо. 

Розкажу на своєму прикладі, як це працює. Аби влаштуватися на постійну роботу, ти повинен надати свою карту вакцинації, починаючи з дитячого віку. Я взяла документи про свої дитячі щеплення, і тут мені треба було їх перекласти на англійську мову. Після того як я подала документи, умовно кажучи, відповідальна за здоров’я співробітників людина виписала мені ті щеплення, які я повинна доробити згідно Календаря. Також у мене брали аналізи на антитіла, аби впевнитись у тому, що я маю антитіла до інфекцій, від яких я вакцинована. Якщо ви не маєте антитіл, вам будуть призначати щеплення і проти цього інфекційного захворювання. В мене з антитілами було все добре, тому мені склали на наступні три місяці план вакцинації, який я повинна була виконати, щоб працювати з пацієнтами.

ВАЖЛИВО! Це все було абсолютно безоплатно для мене. Це все покривається працедавцем, до якого ти влаштовуєшся на роботу. Мені робили два щеплення за один раз, але в різні руки. У мене не вистачило тих щеплень, які повинні бути за віком згідно графіку. І лише коли моя вакцинальна картка була заповнена я змогла вийти на роботу.

Також, вже під час моєї роботи, в вересні ми з колегами робили щеплення від СOVID-19 і від грипу. Також робили за одне відвідування у різні верхні кінцівки. Можу сказати, що я й в Україні вакцинувалась від грипу щороку. Відкрила для себе це щеплення, коли були нічні зміни і інтенсивний графік роботи, – за таких умов імунітет швидко “просідав” і я зазвичай перед Новим роком випадала з життя з тяжким грипом на 2-3 тижні. Десь у 2017 році я зробила перше щеплення від грипу і після того продовжую цю практику. Відзначила для себе, що більше на грип не хворіла  так тяжко. Були нескладні сезонні “застуди”, але тяжкого перебігу, коли височенна температура  і ти майже прикутий до ліжка, – такого більше не було. І я визнаю роль вакцинації в цьому однозначно. 

Підсумовуючи питання ставлення до вакцинації та державної політики в цьому питанні, скажу так: для медиків, держслужбовців, працівників соціальної сфери повна вакцинація згідно календаря є обов’язковою. Вона повністю безоплатна – її покриває твій роботодавець. Твоя вакцинальна карта вводиться в базу даних організації, де ти працюєш, і до неї надається доступ іншим роботодавцям за запитом. 

Наведу приклад, щоб було зрозуміло. Наприклад, Ви плануєте змінити роботу і приходите працевлаштовуватись. Той працедавець, який планує вас працевлаштувати, просить у колишнього доступ до вашої особистої картки і до вакцинальної в тому числі, аби знати, які ви щеплення маєте і які вам показано зробити в майбутньому. Якщо у вас все «ок» з паспортом вакцинації, то вас приймають на роботу і всі наступні вакцинації за планом буде фінансово покривати ваш наступний працедавець. А також слідкувати за графіком вакцинації. 

Щодо стосується інших – наприклад, людей, які не працевлаштовані, – то там ситуація дещо інша. Вони самостійно приймають рішення щодо вакцинації, але можу сказати, що більшість населення розуміє її важливість. Люди розуміють, що вакцина захищає, і самі звертаються за захистом.

Чи зустрінуться переселенці з України в Англії з викликами щодо вакцинації? І якщо так, то з якими? 

Так, треба мати повну вакцинальну карту згідно британського календаря вакцинації. Якщо ви або ваші діти її не матимуть, то вам будуть робити всі щеплення згідно Календаря. Будуть розроблені індивідуальні графіки вакцинації. Лише коли вакцинальна карта буде повна, ви матимете повний доступ до соціального життя. В іншому випадку така доросла людина/дитина є загрозою для оточуючих, тому не матиме можливості працювати чи навчатися.

Що б ви порекомендували українцям робити, аби зберігати та покращувати своє здоров’я в умовах війни?

Максимально бережіть себе – передусім своє ментальне здоров’я. Від війни нікуди не подітися, але треба вчитися берегти свій ресурсний стан.  Якщо ми завжди знаходимося в стані “нересурсному”, то через це знижується імунітет і ми стаємо більше чутливими до інфекцій, розвиваються хронічні захворювання. Тому дослухайтесь до рекомендацій своїх лікарів, вакцинуйтесь вчасно. Як показав ковід, вакцинація – це дуже дієво та ефективно. Формуйте колективний імунітет – бо це про свідомість, про згуртованість, про зрілість.  Тільки свідоме суспільство, зріле суспільство може вистояти та перемогти і не лише у війні з інфекціями.

Мирного неба, Перемоги та миру нашій спільній Батьківщині!

Слава Україні! Слава Героям! Слава нашим лікарям – вони справжні герої!

Ірина Кондрашова на робочу місці в одній з клінік Лондона. Фото надані автором на запит Редакції Національного Порталу з імунізації.

Ірина Кондращова з колегами на робочому місці. Фото надані автором на запит Редакції Національного Порталу з імунізації.