“Чесно про вакцинацію”: відповіді на найпоширеніші запитання батьків

2024 | 17 Лип | 19:02

Любов Ковальчук, молода лікарка-педіатриня КНП «Дитяча міська поліклініка №6» ОМР м.Одеси лише нещодавно розпочала лікарську практику. Проте педіатриня вже встигла зрозуміти, що питання вакцинації потребує додаткової комунікації з батьками. Лікарка сформулювала відповіді на найбільш поширені запитання та сумніви батьків щодо вакцинації зі своєї практики, якими люб’язно поділилася з читачами Національного порталу з імунізації.

Батьки: “Що таке вакцини? Чи можете пояснити простою мовою «для людей»”?

Лікарка: Вакцина – це медичний препарат, що захищає нас проти смертельно небезпечних хвороб. Суть дії вакцини в тому, що вона допомагає нашому організму підготуватися до зустрічі з небезпечним інфекційним агентом – вірусом чи бактерією – і при цьому не постраждати від захворювання, яке цей інфекційний агент спричиняє. Тобто вакцини імітують процес, що відбувається в нашому організмі, коли ми зустрічаємося з реальним збудником хвороби, але при цьому ми на цю хворобу не захворіваємо. Як це можливо? Вакцини містять не реальні збудники хвороб, а сильно ослаблені чи вбиті мікроби або лише їхні окремі частники. Коли вакцину вводять в організм, імунна система розпізнає цей ослаблений чи вбитий мікроб та виробляє захисні антитіла для боротьби з ним. Тож якщо людина в майбутньому зустрінеться зі справжнім збудником хвороби, її імунна система вже буде з ним “знайома” й зможе швидко його нейтралізувати. Це означає, що людина або взагалі не захворіє на хворобу, від якої її вакцинували, або ж перебіг захворювання буде легким, без ризику ускладнень.

Любов Ковальчук приймає маленьких пацієнтів на робочу місці

Батьки: “Вакцини з’явились нещодавно, вони частина плану глобалістів по знищенню дітей”.

Лікарка: Першу вакцину ввів пацієнтові англійський лікар Едвард Дженнер зовсім не “нещодавно”, а аж у 18 столітті (1796 році). Дженнер першим почав робити щеплення від натуральної віспи. Чи ви часто бачите людей, хворих на натуральну віспу?  Гадаю, що не всі про таке захворювання навіть чули. А знаєте, чому? Бо натуральну віспу повністю викорінено завдяки обов’язковій вакцинації всього населення землі. Ще до Дженнера принцип вакцинації застосовувався азійськими лікарями, які давали дітям висохлі скоринки з уражень людей, хворих на натуральну віспу. Вакцина не вбиває дітей, а, навпаки, рятує.

Любов Ковальчук (друга зліва) в колі однодумців та колег

Батьки: “Незрозуміло, як розробляють ці вакцини”.

Лікарка: Розробка вакцини — це довгий процес від виявлення збудника хвороби до доставки вакцини населенню. Цей процес може тривати від місяців до років, і середній час розробки вакцини становить від 10 до 15 років. Навіть коли збудник хвороби (вірус, бактерія, грибок, паразит) ідентифікований, потрібно ще багато працювати. Вчені досліджують і вирощують збудника в лабораторії, вивчають його якості. Вакцини тестують на вирощених в лабораторії клітинах та лабораторних тваринах, щоб зрозуміти, як на них реагує імунна система. Роблячи це, вчені можуть зрозуміти, які частини збудника “запускають” імунну систему, формуючи імунну відповідь, і чи потрібно використовувати весь інфекційний агент у майбутній вакцині, чи ж можна виділити для створення вакцини лише окремі його компоненти.

Потім проходить багатоетапна серія досліджень, включно з випробуваннями на великій кількості добровольців. І тільки у випадку задовільних результатів досліджень після детального розгляду регулюючі органи схвалюють вакцину для застосування конкретними групами населення згідно з інструкцією до препарату. І навіть після цього продовжується процес фармаконагляду, завдяки якому є можливість відслідковувати можливі несприятливі події після вакцинації.

Любов Ковальчук з колегами та наставниками. Зліва направо – Лариса Татарчук, Любов Ковальчук, Катерина Гурієнко.

Батьки: «Ми не знаємо, що в тих вакцинах намішано…»

Лікарка: Ми знаємо склад вакцин, і це відкрита інформація. До речі, ви також можете відкрити інструкцію до вакцини та ознайомитись з її складом. «Діючою речовиною» в вакцині може бути ослаблений вірус, що не здатний викликати захворювання (наприклад, як у вакцинах проти кору, краснухи та паротиту чи вітряної віспи),  “вбитий” вірус чи бактерія (наприклад, як у неживій вакцині проти поліомієліту чи цільноклітинній вакцині проти кашлюку), окрема частинка вірусу, що здатна викликати імунну відповідь (наприклад, як у вакцині від грипу або безклітинній вакцині проти кашлюку) або знешкоджений шляхом спеціальної обробки токсин, що виробляється бактерією (наприклад, як у вакцині проти дифтерії та правця). 

Важливо зазначити, що ніхто не вводить дітям реальних збудників хвороб. Вакцини, як я вище зазначила, містять дуже ослаблені чи вбиті мікроби або їхні частинки. Мета їхнього введення — підготувати імунну систему до зустрічі зі справжніми збудниками хвороб, аби на момент цієї зустрічі організм був готовий швидко впоратись з цими “нападниками”. 

Любов Ковальчук на заході з промоції вакцинації

Батьки: “Як вакцини допомагають нашим дітям? Як саме вакцини працюють?”

Лікарка: Можна виділити наступні три ключові позиції:

1. Антигени: Вакцини містять так звані антигени, які є сильно ослабленими чи вбитими вірусами чи бактеріями або їхніми частинками. Ці антигени не можуть викликати захворювання, проте стимулюють імунну систему, щоб вона реагувала на них.
2. Навчання імунної системи: При вакцинації імунна система вчиться розпізнавати ці антигени і виробляти антитіла проти них.
3. Запам’ятовування: Якщо дитина потрапляє в контакт з реальним патогеном (наприклад, вірусом), її імунна система вже буде готова до боротьби з ним завдяки пам’яті клітин. Завдяки цьому дитина або не захворіє взагалі, або ж захворювання перебігатиме в легкій формі, без ускладнень.

Батьки: “Чому всі мають бути вакциновані?”

Лікарка: Я поясню це за допомогою двох ключових понять:

• Колективний імунітет. Якщо більшість людей в громаді вакцинована (а це має бути 95% населення), то збудник хвороби не може ефективно поширюватись. Це називається колективним імунітетом.
• Захист вразливих груп населення. 5% нещеплених можуть бути особами, яким з медичних причин не можна вакцинуватися (наприклад, пацієнтами з важким імунодефіцитом або дітьми, які ще не досягли відповідного віку для вакцинації). 

Батьки: “А ми ніколи не бачили поліомієліту, то навіщо від нього вакцинуватися?”

Лікарка: Можливо, ви справді ніколи не бачили поліомієліту, але це не означає, що від нього не потрібно вакцинувати дітей. Хоча в Україні випадки поліомієліту стали рідкісними (при цьому варто нагадати, що в 2021 році ми мали спалах цього захворювання), ця хвороба все ще існує в світі. На жаль, якщо її знову завезуть до нашої країни, це може призвести до зараження незахищених вакциною осіб та нового спалаху хвороби. Це особливо актуально, враховуючи велику кількість людей, які зараз мігрують між країнами. Нагадую, що саме завдяки масовій вакцинації кількість випадків поліомієліту в світі знизилася на рекордні 99%. Проте аби хвороба не повернулася, ми мусимо вакцинувати кожну дитину.

Любов Ковальчук в якості тренерки веде навчання для медиків. Фінальне фото.

Батьки: “Куди такому маленькому стільки вакцин?”

Лікарка: Найпоширенішим міфом про вакцинацію є те, що імунна система дитини може бути «перевантажена», якщо малеча отримує кілька вакцин одночасно. Проте численні дослідження показали, що рекомендований графік вакцинації не призводить до більшої кількості побічних ефектів, якщо вакцини вводяться в комбінації, у порівнянні з тим, коли їх вводять окремо. Таким чином, вводячи кілька вакцин за одне відвідування медзакладу ми зменшуємо як кількість ін’єкцій для дитини (коли вона в складі однієї вакцини отримує захист одразу від кількох хвороб), так і кількість відвідувань поліклініки, що, в свою чергу, знижує ризик “підхопити” якусь інфекцію в черзі до лікаря.

Батьки: “Дитині краще перехворіти, ніж вакцинуватись”. 

Лікарка: Можливо, ви думаєте, що краще перехворіти на деякі інфекції, ніж вакцинуватися. Це я часто чую, наприклад, про кір чи вітряну віспу. А чи знаєте ви, що приблизно у однієї дитини з 1000, які хворіють на кір, розвивається енцефаліт (запалення головного мозку)? Це також стосується й вітряної віспи. На жаль, ми не можемо точно передбачити, у кого ускладнення хвороби виникне, а у кого – ні. Ви готові ТАК ризикувати? Кожної з хвороб, що входять в календар вакцинації, має шлейф зі смертельно небезпечних ускладнень. Тому це вибір не між “перехворіти чи вакцинуватись”, а, фактично, між “вмерти чи бути здоровим”.

Батьки: “В нас була страшна реакція після введення вакцини”.

Лікарка: Люди, температура 37 – 38 і навіть 39 це не “страшна” реакція, це нормальне вироблення імунної відповіді. Це нормальна реакція імунної системи на введення антигену. Більшість вакцин вводяться у вигляді ін’єкцій, і, дійсно, через це може боліти нога або рука, особливо після введення правцевого компоненту. Лікар та медична сестра залишають вам свій номер телефону, і ми просимо вас повідомити, як пройшов післявакцинальний період.

Всі несприятливі події після імунізації фіксуються, і проводиться детальне розслідування кожного окремого випадку.

Любов Ковальчук зі своїм сином

Батьки: “Педіатри не щеплять своїх дітей, бо вони знають про небезпеку, а якщо щеплять, то кращими, ніж ті, що пропонують нашим дітям”.

Лікарка: Це, мабуть, найбезглуздіше, що я чула. Мій син, я та мій чоловік вакциновані від всього, від чого можна вакцинуватись в Україні. Мій малий не вакцинований від вітряної віспи лише тому, бо ми поки не змогли придбати вакцину через її тимчасову відсутність в продажу. І знаєте, мені страшно віддавати його в дитячий садок, в якому спалах цієї самої вітряної віспи. І я точно знаю, що як тільки вакцина заїде на територію країни, малий буде щеплений.

Нашим дітям вводять ті самі вакцини, що й вашим дітям. Окремих вакцин для дітей медичних працівників не виготовляють. В рамках Національного календаря щеплень моя дитина отримує в нашій поліклініці ті самі вакцини, закуплені бюджетним коштом, що й ваші дітки, – Любов Ковальчук, лікарка-педіатриня КНП «Дитяча міська поліклініка №6» ОМР м.Одеси.

Спілкувалась Ганна Лєснікова, контент-менеджерка Національного порталу з імунізації.

Фото надані Любов Ковальчук на запит редакції.