Всесвітній день боротьби з поліомієлітом: 10 фактів про смертельно небезпечну хворобу

2024 | 24 Жов | 09:26

1. Вважається, що найдавнішу згадку про поліомієліт можна знайти на давньоєгипетській стелі, що належить до періоду 1570–1342 рр. до н.е.: фахівці гадають, що зображений на ній жрець має характерні ознаки перенесеного поліомієліту. Подібні деформації лівих ноги та ступні спостерігаются і в мумії давньоєгипетського фараона Сиптаха (1342–1197 рр. до н.е.).
2. Перші задокументовані спалахи поліо сталися в Норвегії у 1868 році (14 випадків) та в Швеції в 1881 році (13 випадків). Саме тоді лікарі почали підозрювати, що захворювання може бути заразним. Наступний спалах датується 1894 роком – тоді у Вермонті, США, захворіло вже 132 особи. Коли ж у 1904 році у Швеції в результаті епідемії було зафіксовано 1031 випадок, лікар Івар Вікман прийшов до висновку, що особи з непаралітичною формою захворювання можуть інфікувати інших.
3. Лише в 1908 році вчені висловили припущення, що захворювання на поліомієліт викликає вірус (пізніше він отримав назву “поліовірус”). Це відкриття зробив у Вені, Австрія, лікар Карл Ландстайнер, майбутній лауреат Нобелівської премії, разом з колегою Ервіном Поппером.
4. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, заражені їжу та воду. Захворіти на поліомієліт може кожна людина, проте найбільш сприйнятливими до вірусу поліомієліту є діти у віці до п’яти років. Протікати захворювання може як в дуже легкій формі, так і у вкрай важкій. Першими симптомами поліомієліту є сильне підвищення температури тіла, головний біль, нежить, фарингіти. Можливі шлунково-кишкові розлади. Після короткого періоду поліпшення стану (2-4 дні) з’являється друга хвиля гарячки, загальне самопочуття різко погіршується. Через кілька днів у хворого раптово розвивається параліч. Найчастіше хвороба вражає ноги, рідше настає параліч м’язів тулуба і голови. У важких випадках – параліч дихальних м’язів і діафрагми, що призводить до порушення дихання і кровообігу. Близько 5% хворих помирають, в основному, від порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури. У одного з 200 хворих розвиваються такі деформації хребта і кінцівок, які інвалідизують людину на все життя.
5. Джонас Солк, автор інактивованої поліомієлітної вакцини (ІПВ), створив її всупереч поширеній на той час позиції вчених, які скептично ставились до ідеї неживої вакцини проти поліо. Солк же був переконаний в тому, що “вбитий” поліовірус в складі вакцини може сформувати імунітет до захворювання без ризику інфікування пацієнта. На початковому етапі досліджень Солк ввів вакцину добровольцям, що не хворіли на поліо; серед цих добровольців був він сам, його дружина та діти, а також його асистент. В усіх, хто отримав вакцину, сформувалися антитіла, а несприятливих подій після імунізації не спостерігалося. У 1954 році розпочалося масове випробування вакцини, в якому взяло участь близько мільйона дітей від 6 до 9 років. 12 квітня 1955 року було оголошено результати: вакцина працює, є ефективною та безпечною. Цей день став в США національним святом: люди раділи та дякували Джонасу Солку за його винахід. “Дзвонили церковні дзвони… люди танцювали на вулицях. Всі вітали появу вакцини з полегшенням”, – розповідає Даррел Солк, син Джонаса Солка.
6. На собі та своїх дітях випробував свій винахід і автор оральної поліомієлітної вакцини Альберт Себін. Після цього масштабні дослідження вакцини проводилися з 1957 по 1959 рік. Серед країн, в яких проходили дослідження вакцини, був і СРСР: в 1958 році вакцину отримало 20 тисяч радянських дітей, а в 1959 – вже 10 мільйонів. Дослідження продемонстрували безпеку та ефективність ОПВ. Завдяки зручності введення та меншій, у порівнянні з ІПВ, ціні вакцини вона ідеально підходила для масових кампаній з вакцинації, використання яких дозволило на рекордні 99% знизити захворюваність на поліо у світі.
7. У 1988 році уряди створили Глобальну ініціативу щодо ліквідації поліомієліту (ГІЛП), щоб назавжди позбавити людство від цієї хвороби. Ініціатива є глобальним партнерством, в якому беруть участь національні уряди, ВООЗ, «Ротарі Інтернешнл», Центри по боротьбі із захворюваннями США і ЮНІСЕФ. З моменту створення ГІЛП число випадків захворювання на поліомієліт в усьому світі скоротилося більш ніж на 99%: з 350 000 випадків у 1988 році до 54 випадків у 2024 році.
8. Вперше використаний у 1928 році, пристрій, відомий як “залізні легені”, вимушено набув популярності через епідемію поліомієліту в 50-х роках. Апарат дозволяв продовжити життя пацієнтам з респіраторним паралічем, фактично, “дихаючи” за них. Механізм дії цього пристрою, який наразі вже не використовується, наступний: міхи викачують з металевого циліндра, в якому знаходиться людина, повітря, змушуючи її легені розширитися та “зробити вдох”. Потім повітря закачується назад до циліндру, і легені “видихають”. Пацієнти мали весь час бути всередині циліндру, і тільки їхня голова знаходилася назовні на подушці.. Останньою людиною в світі, що використовувала “залізні легені” після перенесеного поліомієліту, був американець Пол Александер. Він пішов з життя 12 березня 2024 року у віці 78 років.
9. На поліомієліт в 39 років захворів майбутній 32-й президент США Франклін Делано Рузвельт. В 1921 році вакцин проти поліо ще не винайшли, а ліків від поліо не існує й досі. Попри інвалідність, за кілька років політик повернувся до публічної діяльності, проте все життя намагався приховати свій стан: зазвичай використовував колісне крісло, що виглядало як звичайно крісло для сидіння, а іноді навіть створював для публіки враження, ніби може ходити, спираючись однією рукою на тростину а іншою – на синову руку. Від преси Рузвельт вимагав не фотографувати його під час будь-яких пересувань (тож фото нижче – виключення з правил). В 1938 році Рузвельт організував Національну Фундацію боротьби з дитячим паралічем (поліо), яка організовувала збори коштів на потреби хворих на поліомієліт. Пізніше саме за рахунок цих коштів було профінансовано дослідження Джонаса Солка, що призвело до створення вакцини проти поліомієліту. На жаль, сам Франклін Делано Рузвельт не дожив до цієї події.
10. В 7 років на поліомієліт захворіла Марія Примаченко, картини якої прославили Україну на цілий світ. Час, що звільнила хвороба, Маруся, яка мала можливості допомагати близьким в багатьох господарських справах, присвятила творчості. Все життя художниця провела в селі Болотня Київської області. Відомою Примаченко стала завдяки Всеукраїнській виставці народного мистецтва 1936 року, на якій їй присудили диплом 1 ступеня. Так її роботи з’явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а в 1937 року — на Міжнародній виставці в Парижі. А пізніше – у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна “в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в’язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою і спостерігала за життям, яке відбувалось у хаті” — і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру.Підготувала Марія Калмикова, головна редакторка Національного порталу з імунізації