Вакцинація – це інвестиція у власне здоров’я. Галина Янченко

2024 | 04 Гру | 19:31

Редакція Національного порталу з імунізації продовжує ділитися особистими історіями українців, що прийняли рішення вакцинувати себе та свою родину попри різноманітні перешкоди та внаслідок складного життєвого досвіду. Сьогодні про свій шлях до вакцинації дітей обов’язковими та рекомендованими вакцинами розповідає Галина Янченко – народний депутат України, голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту прав інвесторів, член Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Німеччина.

Про те, як було прийнято рішення вакцинувати дітей

Я – мама двох чудових діточок. Донечці Афіні зараз 12 років, синочку Аскольду – 8.  Коли я очікувала на першу дитину, то склалося так, що зі мною в той період працювало чимало інших вагітних, а також багато молодих мамочок. Тож на роботі ми багато спілкувались про вакцинацію: про те, благо це для діток чи шкода. Деякі з моїх колег-мам (їх була приблизно третина) займали антивакцинальну позицію і були досить таки агресивними в її просуванні. Проте я як людина, що працювала аналітиком, завжди надавала перевагу детальному аналізу інформації, перевірці фактів, а не висновкам, заснованим на емоціях. Тож я активно та уважно вивчила наявну інформацію, аби прийняти виважене рішення щодо здоров’я майбутньої дитини.

Галина Янченко з дітьми: донькою Афіною, 12 років та сином Аскольдом, 8 років

Коли я знайомилася з доступною на той час інформацією про вакцини та вакцинацію, багато чого мене, на той момент 23-річну вагітну, вразило та зацікавило. Перш за все, я до того не усвідомлювала той факт, що саме завдяки вакцинації людству вдалося ліквідувати деякі смертельно небезпечні хвороби (наприклад, натуральну віспу викорінили повністю, а “дикий” поліомієліт зараз можна зустріти лише в двох країнах світу). Також для мене важливо було дізнатися, що не всі щеплення формують захист на все життя, тож необхідна регулярна ревакцинація, а ще – що деякі щеплення не скасовують можливості захворіти, проте гарантують, що хвороба пройде в легкій формі, без ускладнень, яких ми, власне, й боїмося.

Мені було дійсно цікаво зрозуміти позицію тих, хто називає себе антивакцинаторами, тож я дослідила також і їхні аргументи. Я прийшла до висновку, що часто вони надають широкий розголос рідкісним випадкам несприятливих подій після вакцинації. Разом з тим, переважна більшість людей не стикається з несприятливими подіями і отримує захист проти смертельно небезпечних хвороб: проблема полягає в тому, що про це мало хто пише та говорить. Тобто виходить так, що 99,9% вакцинованих здорові та захищені, проте медійна увага прикута не до цього факту, а саме до тих рідкісних випадків, і це підігріває антивакцинальні настрої в суспільстві.

Тож я прийняла для себе свідоме рішення вакцинувати дітей всіма обов’язковими щепленнями. Я зрозуміла, що таким чином я не лише захищаю своїх дітей, а і вчиняю відповідально стосовно інших людей. Адже коли певна кількість людей в громаді вакцинована, то існує значно менше шансів, що певні хвороби швидко поширяться. Також я хотіла бути певна, що якщо навіть мої діти все ж зустрінуться десь із небезпечною хворобою, то перенесуть її легко. 

На жаль, тоді я ще не знала про “рекомендовані” щеплення . Проте згодом певні драматичні події змусили усвідомити, що ці щеплення також необхідно отримувати.

Галина Янченко вакцинується від гепатиту, 2024 рік.

Про життєвий досвід, який заохотив щепитися й рекомендованими вакцинами 

Ми з дітьми щороку хворіли на грип, і це був, як то кажуть, “треш”: три тижні важкого стану з постільним режимом, коли ти не можеш ані працювати, ані навчатися. Це було справді шалено довго та шалено важко: кожного року по 3 тижні мучитись та випадати з активного життя. Одного разу через такий грип довелося скасувати довгоочікувану відпустку в горах, що призвело до бурхливого конфлікту в родині. Але на цьому неприємності, пов’язані з грипом, для нашої сім’ї не закінчились: саме тоді я пережила, мабуть, найстрашніший момент свого життя, який назавжди переконав мене в необхідності щорічно робити щеплення проти грипу. Досі пам’ятаю, як о 5 ранку перелякана мама постукала до мене в двері та занесла на руках малого (тоді йому було біля 2-х років). Син був без свідомості і на вигляд не подавав ознак життя. Я теж страшенно перелякалась та одразу викликала швидку допомогу. Але ми живемо за містом, тож їхала швидка до нас щонайменше годину. Ця година стала найдовшою та найстрашнішою в моєму житті: для мене вона тривала вічність. На щастя, виявилось, що в сина просто піднялась температура через грип і саме тому він втратив свідомість, тож лікарі надали першу допомогу та порадили спостерігати за дитиною вдома. Та я більше не хотіла так ризикувати і знову переживати подібне. Я шукала способи, як все ж зробити так, аби грип перебігав легше. Тож коли подруга з власного досвіду порадила щорічну вакцинацію від грипу, я прислухалась до її поради та ні разу про це не пошкодувала. Як тільки ми почали вакцинуватися від грипу, то практично перестали на нього хворіти. Тепер ми з родиною вакцинуємося щороку і жодного разу не мали тяжкого перебігу грипу: якщо й виникає взимку якесь ГРВІ, то воно перебігає “лайтово”, абсолютно не так, як до вакцинації. Тож я на власному досвіді переконалася, що вакцинація проти грипу – це не лише захист здоров’я, а й суттєва економія коштів родини. Також вакцинація від грипу важлива для всієї громади. Тепер я впевнена, що окрім календарних щеплень дуже бажано отримувати так звані рекомендовані щеплення, хай і власним коштом. Наприклад, існує вакцина, що профілактує певні онкологічні захворювання – це вакцина від вірусу папіломи людини. Я, звісно, вакцинувалася, бо вважаю, що краще зробити собі такий подарунок та перестрахуватись, аніж потім хворіти. 

Надзвичайно приємно, що моє професійне середовище поділяє такий підхід до профілактики захворювань. У Верховній Раді України щеплення проти грипу щорічно організує Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Це дуже зручно: ти можеш в певний день просто пройти до сусідньої будівлі та завакцинуватися.  

Галина Янченко, народний депутат України, голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту прав інвесторів, член Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Федеративною Республікою Німеччина на роботі.

Про промоцію вакцинації

Я переконана, що агресивно доносити комусь свою позицію не варто, адже це призводить до зворотних наслідків: люди починають ще менше толерувати ту твою позицію. Разом з тим, вважаю, що власний приклад надзвичайно важливий. Бо, побачивши, що ти вакцинуєшся і говориш про це, хтось з твого оточення може замислитись: якщо вона це робить, то, мабуть, вона має на це причини? тож це таки важливо і це працює? Тому на своїх сторінках в соцмережах – а я маю досить багато підписників – завжди розповідаю про власний досвід вакцинації. Наприклад, мені було цікаво та важливо дізнатись, що українцям, народженим до 2000 року, щеплення проти гепатиту В не робили і варто вакцинуватись зараз. Тож я щепилась сама та розповіла про це своїм підписникам. 

Фінальна порада співвітчизникам

Потурбуйтеся про своє здоров’я та здоров’я своїх дітей завчасно. Важливо розуміти, що якщо ви не маєте протипоказів до вакцинації і ваш лікар, оглянувши вас, дав “добро” на щеплення, то в такому випадку вакцинуватися не лише можна, а й необхідно! Вакцинуючись, ви робите собі справжній подарунок, адже щеплення – це і в прямому, і в переносному сенсі інвестиція у власне здоров’я, бо воно допомагає зекономити купу коштів на лікуванні. Ніде правди діти – хворіти зараз дорого та неприємно. Вакцинуйтесь та будьте здорові, аби дочекатись нашої перемоги!

Спілкувалася Ганна Лєснікова, менеджерка спеціальних проєктів Національного порталу з імунізації, текст підготувала Марія Калмикова – головна редакторка Національного порталу з імунізації