Групи медичного ризику

Імуносупресивна терапія (включно з онкохворими пацієнтами)

Останнє оновлення: 6.02.2024

Використання хіміотерапії для лікування онкологічних захворювань та деяких інших медикаментів може пригнічувати роботу імунної системи пацієнта та, відповідно, робити його більш вразливим до інфекційних захворювань. Тому вакцинація осіб, що отримують імуносупресивну терапію, є не лише можливою, але й необхідною. Приймаючи рішення про введення тієї чи іншої вакцини медичний працівник має взяти до уваги ступінь імуносупресії та терміни проведення терапії.

Пацієнтам з високим рівнем імуносупресії, які:

  • отримують протиракову терапію (Примітка: детальніше особливості вакцинації онкохворих описує пункт 5.10 наказу МОЗ №2070, який ми наводимо нижче);
  • нещодавно (до 2 місяців тому) мали трансплантацію органу (Примітка: детальніше особливості вакцинації у разі трансплантації органів описує пункт 5.11 наказу МОЗ №2070, який ми наводимо нижче); 
  • мають показники CD4 Т-лімфоцитів <200 кл/мм–3 (підлітки та дорослі) або <15 % (діти); 
  • отримують щоденну терапевтичну дозу кортикостероїдів ≥20 мг (або >2 мг/кг/добу для пацієнтів <10 кг) за преднізолоном ≥14 діб; 
  • отримують терапію певними імуномодуляторами, такими як анти-TNF-α.) 

планові щеплення інактивованими вакцинами та анатоксинами проводяться після закінчення терапії, щеплення живими вакцинами – не раніше ніж через 4 тижні після припинення терапії.

Вакцинація таких пацієнтів проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи має бути проведена за 4 тижні до отримання імуносупресивної терапії. Введення живих вакцин протипоказане під час отримання імуносупресивної терапії.

Пацієнтам з низьким рівнем імуносупресії, які:

  • отримують терапію кортикостероїдами менше ніж 14 діб незалежно від дози або більше ніж 14 діб при дозі за преднізолоном менше 2 мг/кг/добу, (або якщо терапія кортикостероїдами використовується як замісна терапія, або використовується місцево);
  • мають безсимптомний перебіг ВІЛ-інфекції з рівнем CD4 T-лімф. 200-499 кл/мм–3 (підлітки та дорослі) та 15-24 % (діти); 
  • щоденно приймають кортикостероїди в низьких дозах тривалістю ≥14 діб або отримують їх за альтернуючою схемою; 
  • отримують метотрексат ≤0.4 мг/кг/тиждень, азатіоприн ≤3 мг/кг/добу або 6-меркаптопурін ≤1.5 мг/кг/добу) 

можна і потрібно проводити щеплення як неживими, так і живими вакцинами відповідно до календаря щеплень.

Окрім щеплень згідно Календаря пацієнтам, що отримують імуносупресивну терапію, варто додатково вакцинуватися від таких інфекцій:

  • Грип
  • Пневмококова інфекція
  • Менінгококова інфекція
  • COVID-19
  • ВПЛ
  • Гепатит А
  • Гепатит В (якщо пацієнт не був щеплений в дитинстві)

Додаток: особливості вакцинації онкохворих та пацієнтів після трансплантації органів згідно наказу МОЗ №2070.

Також медичні працівники можуть ознайомитись з доповіддю голови НТГЕІ. к.м.н. Федора Лапія “Вакцинація в онкологічній практиці“, що підсумовує як вітчизняні, так і актуальні світові рекомендації з вакцинації онкохворих пацієнтів.

Вакцинація осіб із злоякісними новоутвореннями

Ситуація Тип вакцини
інактивовані живі
Злоякісне новоутворення Застереження Застереження
Щеплення інактивованими вакцинами/анатоксинами проводиться через 3 місяці після завершення курсу хіміотерапії. Інактивовані вакцини для імунокомпетентних, що отримують підтримувальну хіміотерапію, вводяться за віком відповідно до Календаря щеплень. Імунна відповідь на проведену вакцинацію на тлі хіміотерапії може бути недостатньою для забезпечення захисту без отримання лабораторного підтвердження.

Живі вакцини не призначаються на період проведення хіміотерапії. Щеплення для профілактики вітряної віспи проводиться через 3 місяці після завершення курсу хіміотерапії. Щеплення для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи проводиться з урахуванням використання в терапії препаратів, що могли містити антитіла до відповідних збудників інфекційних хвороб – кору, епідемічного паротиту, краснухи. У цьому разі потрібно керуватися рекомендаціями щодо вакцинації проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи та введення препаратів крові.

Вакцинація у разі трансплантації органів

Ситуація Тип вакцини
інактивовані живі
Трансплантація органів Застереження Застереження
1. Вакцинація осіб до проведення трансплантації органів.

Щеплення реципієнтів органів проводиться відповідно до Календаря щеплень за віком з урахуванням рекомендацій вакцинації осіб з імуносупресією, проведення імуносупресивної терапії, введення препаратів крові.

Вакцинація реципієнта органу проти кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи має бути проведена за 4 тижні до проведення трансплантації.

2. Вакцинація осіб після трансплантації органів.

Щеплення інактивованими вакцинами проводиться не раніше ніж через 2 місяці після проведення трансплантації органу. За потреби (несприятлива епідемічна ситуація щодо захворюваності грипом) вакцинація проти грипу може бути проведена через 4 тижні від часу проведення трансплантації.

Введення живих вакцин протипоказане через недостатність даних щодо безпечності, ефективності.